Мені 18, мій хлопець на два роки старший за мене. Нещодавно я дізналася, що вагітна. І Ігор як справжній чоловік не злякався. Запропонував одружитися та виховувати дитину разом.
Жили ми добре. Але я відчувала, що Ігор зовсім не був готовим до батьківства. Наш вечір розпочинався з того, що ми починали сваритися. Довго ми так не витримали, та розійшлися. Рідко, але все ж навідувався він сина.
Хлопець часто їздив за кордон на заробітки, там і знайшов собі наречену. Згодом вони одружилися. Але поки своїх діток в них немає. Радувало те, що про сина не забував, пересилав гроші для нього. Після весілля вони лишилися жити на батьківщині. Тоді Ігор зі своєю дружиною стали навідуватися до Сашка.
Я теж старалася налаштувати своє особисте життя, але з цього поки нічого не вийшло. Кого цікавить дівчина, та ще й з дитиною. Та це ще не найгірше, що на мене чекало. Недавно мене приголомшила новина про те, що у мене виявлено не виліковну хворобу. Розпочинати будь-яке лікування вже було зовсім запізно.
Я хвилювалася за мого маленького Сашка, батьки були вже зовсім старенькі, щоб лишити на них сина. Та більше не бачила виходу, крім того, щоб йти до Ігоря і просити, щоб Сашка вони забрали до себе. Все ж таки він батько.
На мій подив, Ігор не роздумуючи погодився, та й дружина його була не проти. Я зразу зібрала всі речі, та наступного дня перевезла його до батька. Щоб не налякати дитину своїм важким станом.
Через тиждень у мене почалися приступи та мене одразу поклали до лікарні, моє здоров’я вкрай погіршилося. Зате я була спокійна, що мій син матиме хороше майбутнє, та житиме у повноцінній сім’ї.
Дружина Ігоря добре прийняла Сашка, вони знайшли спільну мову та чудово ладили один з одним. Вона не чекала, що Сашко вже почне називати її мамою. Звичайно, на це йому потрібен час.
