Мені в житті часто щастило. Я завжди вигравав у лотерею і в черзі довго не стояв. Але в особистому житті мені не зовсім таланило. Одного разу я зустрів своє кохання, це була викладачка з нашого університету. Її батьки були проти нашого шлюбу, але ми таки одружилися. Та кохання тривало не довго. Вона вирішила прислухатись до поради батьків. Я не заперечував і дав їй право вибору.

Я добре знав, що головне у житті – це сімя. Виростав я у дружній родині. В мене є дві сестри. Батьки виховували мене справжнім захисником. Я знав, що маю заробляти гроші і бути підтримкою та опорою для близьких.

Свої перші кошти отримав, працюючи в піцерії. Я вчився і працював одночасно. Для мене ніколи не було різниці між людьми. Я не ділив на категорії і соціальні стани.

Під час навчання в університеті я познайомився з Оленою Вікторівною. Вона була лише на кілька років від мене старшою. Жінка закінчила аспірантуру і відразу почала викладати. Я був її студентом. Любив відвідувати пари та говорити про глобальні теми. Ми стали частіше зустрічатися. Вона мені дуже подобалась.

Разом ми проводили багато часу. Після закінчення університету ми офіційно заявили про одруження. Її батьки не сприймали мене. Вони хотіли зятя-дипломата, науковця. На жаль, мій соціальний стан не підходив їм. Відповідно, батьки Олени відразу були проти наших стосунків.

Вони відверто висловлювали свої думки і робили все, щоб ми не були разом. Любов Олени до мене була сильніша, ніж їхні бажання. Хоча я часто спостерігав, як вона сумувала щодо цього приводу.

На весілля прийшли мої батьки, друзі, знайомі. Батьки Олени теж були. Ми раділи, що з нами прийшли розділити радість найдорожчі люди. Після святкування я вирішив знайти роботу, Олена продовжувала викладати. Жили ми квартирі батьків Олени. Ця ситуація мене дуже нагнітала. Я почував себе там дуже некомфортно.

Всі свої сили спрямовував на те, щоб заробити кошти. Дуже мені хотілось власного житла. Олена багато часу проводила не вдома. Мої пошуки роботи не були успішними. Одного разу моя дружина не витримала і почала мені виставляти претензії. Я розумів. Що вона має рацію. Не сказавши ні слова, вона пішла спати, а я залишився на одинці із собою.

Доросле життя не надто веселе. А на той час воно здавалося мені дуже складним. Я вірив в краще майбутнє. Мені запропонували посаду інженера. Я відразу погодився. Тепер справи пішли вгору. Ми могли винаймати квартиру. Я не хотів більше перебувати і жити в батьків дружини.

Коли повідомив Олені цю новину вона мене не зрозуміла.

– Не можу усвідомити, для чого нам міняти місце проживання? Тут комфортно,вигідне розташування і платити не потрібно.

– Невже ти не розумієш, що я не можу дозволити собі знаходитись на квартирі твоїх батьків? Мені здається, що вони спостерігають за кожним моїм кроком.

– Це твої якісь дитячі видумки. Я не буду вестися на якісь примхи.

– Якщо так, то я сам зїду звідси. А ти подумай, як тобі комфортніше.

Вже пройшов приблизно місяць. Я жив сам. Працював інженером.  Олена мені так і не подзвонила. Я хотів з нею зустрітись і поговорити, але потім вирішив залишити вибір за нею. Вона для себе зрозуміла, що їй потрібно, прислухавшись до своїх батьків. Час проходив, одного разу я побачив її у парку, вона прогулювалась із колегою. Це був викладач мистецтва. Вона виглядала щаслива.

Так і закінчилась наша історія кохання. На жаль, нерівність між соціальним станом, вплив батьків виявились сильніші, ніж любов.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen + ten =

Мені в житті часто щастило. Я завжди вигравав у лотерею і в черзі довго не стояв. Але в особистому житті мені не зовсім таланило. Одного разу я зустрів своє кохання, це була викладачка з нашого університету. Її батьки були проти нашого шлюбу, але ми таки одружилися. Та кохання тривало не довго. Вона вирішила прислухатись до поради батьків. Я не заперечував і дав їй право вибору.