Моя мама – друга дружина в житті мого батька. Першу сім’ю він покинув через те, що покохав маму й хотів бути лише з нею. Від першого шлюбу тато мав доньку Ліну, я ніколи з нею не спілкувалася. Перша батькова сім’я не надто вже й хотіла родичатися зі мною та мамою, та й ми також.
Ми живемо у великому будинку. У свої 22 роки я живу з батьками, але вільного просто достатньо. Я навіть не думала про бажання мати окреме житло до того моменту, як тато не купив своїй першій доньці квартиру в новобудові. Ліна старша від мене на три роки, тож подарунком на її 25-річчя була квартира.
Усе життя я тільки й чую, як батько намагається догодити покинутій доньці. Він завжди дарував Ліні вдвічі більше подарунків, адже вважав, що їй важко зростати без батька. Через почуття провини він купив їй квартиру.
– Тато, а чому ти й мені заодно квартиру не придбав?, – спитала я, – Я вже також доросла, хочу окремо жити.
-Доню, розумієш, Ліна живе з мамою у двокімнатній, а ти в будинку на 300 квадратних метрів. Тим паче їй вже 25, потрібно якось життя влаштовувати. Її матір не може їй купити житло, а в мене була така можливість, – відповів тато.
Мені дуже образливо, що батько має можливість купити квартиру лише для своєї першої доньки. Вважаю, що ми маємо рівне право отримати у подарунок житло. Я ж не винувата, що коли народилася, тато вже мав доньку. Та чомусь усе життя я маю отримувати менше, ніж Ліна через те, що її маму батько не покохав так сильно, як мою.
Моя мама говорить мені, що я не маю мірятися подарунками. Адже головне, що я живу у родині, де батьки кохають одне одного і зроблять усе заради своєї дитини. Тільки чомусь живу я все одно з батьками, а Ліна у своїй квартирі в новому будинку та гарним ремонтом.
