Мій рідний брат з дружиною та дітьми живе в Польщі вже близько 15 років. У Андрія там вже навіть з’явилась своя власна квартира, одна машина, діти навчаються і підробляють теж там. Нещодавно, брат запропонував і нам з дружиною, поїхати туди.

А починалось все не так весело. Ще задовго до поїздки в Польщу, брат дуже важко працював за копійки, дружина була в декреті з двома дітьми. І в ті скрутні часи, брата звела доля з чоловіком який, якраз, повернувся із заробітків з Польщі в село, він там жив і працював. От він і розповів брату, як там добре живеться, настільки що діти та дружина назад в Україну повернутись не захотіли, бо маючи там хорошу роботу, навчання і стабільний заробіток вони – щасливі.

Ми тоді Андрію всією сім’єю збирали гроші, позичали в родичів, знайомих, щоб вони з дружиною, теж поїхали туди з тим чоловіком. Так як він сказав, що зможе допомогти з житлом.

І після того, життя Андрія з сім’єю досить сильно змінилось, вони почавши там, гарно заробляти, стали рідше приїжджати додому, але постійно передавали гроші та подарунки.

Гроші повернули через півроку сталих заробітків. Відкладаючи та економлячи на всьому.

А я маючи тут непогану роботу залишився жити з дружиною та нашими батьками. Але рік назад все сильно змінилось. Мене скоротили і я залишився без роботи, дружина мала лише сезонні підробітки, а так як наш син навчається в столиці, то ми повинні йому, також, допомагати і оплачувати навчання та житло. Адже він, знаючи як ми в селі гаруємо зранку і до пізньої ночі, такого життя собі не хоче, в чому я його і розумію, бо окрім села ми нічого і не бачили за життя.

Брат дізнавшись про все, почав спочатку натякати на роботу в Польщі, а потім заговорив прямо, щоб ми переїздили і він там чим зможе то допоможе. Ми старались оминати всі ці розмови, деколи замовчували на запитання, бо розуміли що там, так як і всюди зараз, дуже непросто.

Багато людей які поїхали туди з нашого села працюють стало в Польщі, але не скажу що всі так само щасливі там. Та брат, просто не міг зрозуміти нас, чому ми відмовляємось. Він навіть обіцяв допомогти з орендою житла, на перших термінах. Але, Андрій, напевно забув, що нам потрібно доглядати батьків які тут залишаються абсолютно самі на старості літ, а він повертатись в Україну, як ми зрозуміли, зовсім не хоче.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

18 + 9 =

Мій рідний брат з дружиною та дітьми живе в Польщі вже близько 15 років. У Андрія там вже навіть з’явилась своя власна квартира, одна машина, діти навчаються і підробляють теж там. Нещодавно, брат запропонував і нам з дружиною, поїхати туди.