Моя мати поїхала на заробітки до Італії, а мене залишила з бабусею. У неї в Італії уже давно нова сім’я, про мене вона більше не згадувала. Нещодавно мати приїжджала до України, але ми з нею так і не зустрілися

Востаннє свою матір я бачив, коли мені було п’ять років. Вони з батьком щойно розлучилися й мати вирішила будувати своє життя з чистого аркуша, причому захотіла змінити усе кардинально. Нові люди, на новій роботі, у новій країні. Мати поїхала на заробітки до Італії, а мене залишила з бабусею, своєю свекрухою.

Мати обіцяла мене невдовзі забрати до себе, як тільки влаштується на новому місці. Я усе чекав, чекав, але вона по мене так і не приїхала.

Дякую своїй бабусі, що замінила мені рідну матір, про яку в моїй пам’яті не залишилося майже зовсім ніяких спогадів, лише дуже розпливчатий образ жінки з білявим фарбованим волоссям та сірими очима.

Періодично в моєму житті з’являвся батько, переважно для того, щоб дати грошей. Його нова дружина не рада була нашому з ним спілкуванню.

У матері, як і у батька, в Італії уже давно нова сім’я, про мене вона більше не згадувала, не телефонувала, не писала.

Спочатку єдине, що ми про неї знали, що вона жива й здорова. Все-таки наші українці-заробітчани по усьому світу, і в Італії їх також немало. Час від часу спільні знайомі, чи знайомі знайомих її десь бачили, випадково зустрічали. Більше про те, як живе мати, я дізнався, коли моя тітка, батькова рідна сестра, випадково натрапила на її профіль у фейсбуці. Там було багато фото. На красивій віллі, біля моря, на шопінгу, у ресторані, з друзями. Майже на усіх з нею поряд немолодий чоловік, значно старший за матір.

Я уже давно не ображався на неї. У матері своє життя, у мене – своє. Я б про неї ніколи й не згадував, якби тітка так не переймалася через її заможне безтурботне життя.

Батькова сестра відстежувала кожен крок своєї колишньої невістки й саме від неї ми дізналися, що, здається, моя мати стала вдовою і збирається приїхати на Україну.

І вона таки дійсно приїжджала. Ми не бачилися з нею майже двадцять років і так і не зустрілися знову.

Хтось зі знайомих переказував тітці, що мати про мене розпитувала, навіть у когось взяла мій номер телефону. Тітка наказувала мені в жодному випадку не розмовляти з матір’ю, якщо вона чого доброго подзвонить. Я й сам особливо не горів бажанням спілкуватися з абсолютно чужою людиною. Навіть не знав, про що з нею говорити.

Ніхто мені так і не подзвонив. Хоча ні. Одного разу хтось телефонував з незнайомого номера, спочатку довго мовчав, потім сказав, що помилився номером. Голос був жіночим. Можливо, то була вона?

Мені давно вже не болить, але я й досі не зміг зрозуміти, як мати може покинути свою дитину? Хіба можна її взагалі називати матір’ю і чи спокійно їй жилося усі ці роки?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

12 + 9 =

Моя мати поїхала на заробітки до Італії, а мене залишила з бабусею. У неї в Італії уже давно нова сім’я, про мене вона більше не згадувала. Нещодавно мати приїжджала до України, але ми з нею так і не зустрілися