Моя подружка ховає дорогий шампунь від своєї доньки, залишаючи у ванній лише дешевий

Ми з Христею – подружки з дитинства. Росли, гралися на одному подвір’ї, їли з однієї тарілки. Наші батьки дружили і ми були майже як сестри. Одяг нам часто купляли однаковий, така сама ситуація і з шампунем. Моя мама купляла собі дорогий, та щей з бальзамом, користувалась і ховала у спальні, залишаючи нам літровий шампунь з екстрактом кропиви. Дешевий, більш дешевого ви б ніде не знайшли, наскільки я зараз пригадую.

У мене і Христі волосся було довгим. А після чудо-шампуня ми годинами не могли його розчесати. Волосся-схоже не солому, пушилось, сіклось, а підстригти його нам не дозволяли, мовляв: “Коса-дівоча краса”
Коли Христі було десять років їй подарували набір дитячої косметики: помада, дзеркало, шампунь, що там ще було – зараз не згадаю, а от сльози Христі, коли цей шампунь у неї відібрали пам’ятаю дуже добре….

Нам малим так хотілось спробувати цей омріяний шампунь із реклами. За Христю не скажу, але я так хотіла спробувати, що наважилась одного дня, коли Христі мама була на роботі я прийшла до неї і ми відлили у баночку від йогурту дорогого шампуню і обоє помили ним свої довгі і нарешті красиві коси.

Небо і земля. Він не мав лікувальної дії чи не був професійний. Найпростіший, від фірми “Маленька Фея”.
Нас дуже сильно сварили, приємний запах від шампуню був по всій квартирі. І ми не могли приховати нічого. Наказали нам більше не дружити. Христина в сльозах запитала: для чого вона так зі мною? Чому вона не хоче дати мені , для мене хороший шампунб?
“Ти багато використаєш, він швидко закінчиться і мені прийдеться знову тратитися на нього”,-сказала мама.
Сьогодні я розумію, що для мене це ніби купляти собі червону рибу, а дітей готувати одною гречкою. Бо ж риба дорога, більше тратитись прийдеться.

Хоча нам і заборонили дружити, але все ж ми спілкувались так, щоб Христі мама цього не знала. Ми почали здавати пляшки, роздавати флеєри і купили собі шампунь. Її мама тоді похвалила, сказала, що молодець. Захотіла – добилась.

Нам з Христею зараз по 32. І ні, я не маю якогось хворого ставлення до доглядової косметики, і всі полички у ванній не заповнені косметикою і непотрібними пляшечками. Так, я не користуюсь продуктами з мас-маркету, купляю все дійсно хороше. А от Христя, маючи донечок, яким по 10 та 12 рочків поводить себе так, як її мама колись.
У ванній кімнати в неї є два шампуні. Пляшка чоловічого і “Чиста лінія” для доньки, а своє добро Христя тримай якомога дальше від дівчаток.

Оленка (донька Христі) теж має довгі коси. Невже Христя не розуміє, як довго ми чесали наше волосся? Як нам було образливо, коли мама виходила з ванної і залишала такий приємний аромат?

Я подарувала Оленці набір з косметикою та для для волосся. Христя його в неї забрала так, як колись її мама зробила.
Розмовляти з Христею було абсолютно беззмістовно – вона не бачила в цьому нічого злого. Її мама виховувала так, тепер вона так само виховує свою доньку. Її філософія така – Христя виросла, от і Оленка виросте.
Шампунь – це ж не головне. І якщо хтось з ваших батьків часто каже, що йому чогось для вас шкода, то це хоч правда, а не так, як робить Христя, ніби з добрими намірами. Хоче навчити цим доньку заробляти, бути незалежною, самостійною.
Так, ми росли теж самостійними, але коли ми заробляли з нею здавали пляшки я не думала про те, які вони і яка це робота, я дійсно хотіла цей шампунь, а Христя постійно казала:”Фу, вони брудні!”.

У мене також донька, але я жодного разу і не подумала заховати щось від неї. Напевне, погана я мама – не збираюсь відправляти улюблену донечку заробляти у 12 років.

Записано зі слів Оксани Л.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen + fifteen =

Моя подружка ховає дорогий шампунь від своєї доньки, залишаючи у ванній лише дешевий