Моя сім’я завжди була для мене найголовнішою. Але спочатку я не міг її створити. Бо теща не хотіла мати бідного зятя – студента. Коли ми вирішили одружитися мама Оксани не прийшла навіть нас привітати. Але народження сина все змінило.

Я завжди мріяв про міцну сімю. В дитинстві уявляв, як я буду водити сина за ручку. Він щасливий і я щасливий, їмо разом морозиво, а вдома на нас чекає дружина. Але мрії мають здатність не здійснюватися. Так склалося, що я жив просто громадянським шлюбом. Без офіційної реєстрації. В мене не було весілля, ні музикантів, ні гостей.

Кілька років назад я познайомився із Оксаною. Вона працювала в магазині, а я часто заходив туди. Між нами відразу виник зв’язок і ми почали зустрічатися. Її мама завжди жалілась мені. Вона була переконана, що Оксана може знайти кращого від мене. Я на той час був студентом і жив на батьківські гроші.

Ми жили в квартирі моїх батьків. Я завжди відчував напругу у спілкуванні.  Оксани мама була проти нашого шлюбу. Вона категорично заборонила офіційно реєструватися. Я не розумів, чому моя дівчина така покірна своїй мамі. Але не хотів цю тему чіпати. Через рік Оксана сказала, що чекає на дитину. Вона давно підозрювала, що стане мамою, але боялася це мені повідомити.

Я був щасливий і надіявся, що саме це штовхне Оксану стати моєю офіційною дружиною. Я скоро стану батьком і дитина матиме моє прізвище. Але моя майбутня теща не хотіла признавати ні онука майбутнього, ні бесіди про весілля.

Я був дуже розлючений і сказав Оксані зробити таки вибір. Не може ж вона все життя слухати своєї мами. Зрештою, це її вибір. Оксана вирішила послухати своє серце. Вона прийняла рішення стати моєю дружиною. Ми були щасливі. Вирішили зіграти скромне весілля, запросити лише найближчих, оскільки далі нас чекало ще народження дитини. Все пройшло, як ми хотіли.

Оксани мама так і не з’явилася на весіллі. Вона свій вибір зробила. Її ставлення було видно ще з самого початку. Ми вирішили не зважати на речі, які і так не можна змінити.Через пару місяців в нас з’явився малюк і наша сім’я поповнилася. Ми були дуже раді. У мене народився син. Він був схожий на маму Оксани. Дуже було шкода, що вона не хотіла бачити свого внука. Ми назвали його Ілля. Минув рік, дружина спекла смачний торт для сина. Ми разом з моїми батьками святкували день народження Іллі. Раптом в двері пролунав дзвінок. Це була мама Оксани. Вони прийшла привітати внука. Наша родина нарешті стала єдина і дружня.

Ось так наша дитина змогли принести мир моїй сім’ї.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eleven + eleven =

Моя сім’я завжди була для мене найголовнішою. Але спочатку я не міг її створити. Бо теща не хотіла мати бідного зятя – студента. Коли ми вирішили одружитися мама Оксани не прийшла навіть нас привітати. Але народження сина все змінило.