Моє життя стало не повним без дружини. Донька забрала до себе. Там я відразу відчував, що я зайвий. Коли мені увірвався терпець і я знайшов мужності поговорити із зятем-донька відразу показала на чиїй вона стороні. Попри біль і розпач завжди потрібно робити вибір.

Гармонія в житті і психологічний спокій був зажди важливим для мене. Я вважаю, що від внутрішнього стану залежать зовнішні чинники. Та й сам я не люблю негативних людей. Їх можна відчути за декілька метрів. Весь час я намагаюсь уникати токсичних людей і сам стараюсь нести світло у чиєсь життя. Ніколи б я не подумав, що матиму неприємності із рідними і близькими.

Так сталося, що кілька років тому в мене померла дружина. Ольгу я дуже любив. Ми завжди вирішували проблеми, її горе було моїм горем і навпаки. Всі наші радості і печалі були спільні. Коли я дізнався гірку новину, то відчув, що разом із нею померла частина мене. Це була страшенна втрата для мене і доньки. Я вдячний Богу, що в мене залишилась рідна кровинка.

Галина, моя донька, забрала мене жити до себе. Цю квартиру ми колись з дружиною подарували доньці на весілля. Її чоловік заробляв чимало, тому вони вирішили бути там тимчасово. Тепер я жив разом із зятем і донькою. Я намагався зберігати оптимізм і завжди посміхатися. Зять постійно працював і приходив пізно ввечері додому. Всі хатні роботи були на доньці і я, звісно, допомагав їй.

Галина вже 3 дні ходила задумана і мовчазна. Я підозрював, що їй не подобається моя присутність. На цей раз я помилився. Виявилося, що вона скоро стане мамою. Я відчував справжню радість. Та моя донька, чомусь, ходила засмучена. Її мучило питання про те, як відреагує Сергій.

З цього часу у нашій сім’ї почалися справжні проблеми. Галина була змушена піти на крайнощі. Сергій вирішив її покинути, сказав, що не готовий стати батьком. Якщо вона його розуміє,то зробити абоrт.

Час минав. Я не міг дивитися як моя донька ридає. Сергій продовжував працювати. Він любив роботу більше Галини. Я не витримав і запропонував донці вигнати його із квартири і розпочати нове життя. Наступного дня я вирішив поговорити із Сергієм, але у відповідь я отримав тільки неприємні вигуки у свій бік та лайливі слова.

В нашій сім’ї ніби пробігла чорна кішка. Зять мене почав зневажати, вже і донька була не рада, що я жив з ними. Я хотів їй лише щастя і не міг дивитися на її сльози. Дуже важко спостерігати, як людина, яка тобі дуже дорога страждає. Найбільше мені було шкода, що вона так і не зрозуміла моїх щирих намірів.

У теплий недільний ранок ми зібралися на кухні випити чаю. Галина спекла смачний пиріг, а Сергій купив  пудинг. На якийсь час здалося, що ніяких печалей і не було.

Раптом донька сказала, що вони з чоловіком вирішили мені винайняти однокімнатну квартиру, мовляв, там мені буде спокійніше і їм не доведеться вибачатися за кожну сварку. Сергій додав, що від коли я поселився до них – з’явилися між ними секрети та проблеми.

Мені було багато що сказати їм. Я вбачав поведінку зятя щодо дитини і маніпуляції Галини неправильною. Але і донька моя була повністю під контролем Сергія. Вона його дуже кохала. Тому я прийняв їхню пропозицію мовчки. Але мої очі мене видавали. Мої сльози покотилися вниз, а руки затремтіли.

Чай вже остигав, як мої бажання щось їм пояснювати. Я зібрав речі і спокійно рушив до виходу. Міцно обійнявши доньку, я побажав їй всього найкращого, сказав, що сильно її люблю, і чекаю на онуків.

Ми вийшли з Сергієм до під’їзду. Там на мене чекала машина.

Отак і почалося моє нове старе життя.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × one =

Моє життя стало не повним без дружини. Донька забрала до себе. Там я відразу відчував, що я зайвий. Коли мені увірвався терпець і я знайшов мужності поговорити із зятем-донька відразу показала на чиїй вона стороні. Попри біль і розпач завжди потрібно робити вибір.