«Ми немолоді, мені його любові не треба, – сказала жінка, – нехай тільки про мене не забуває з сином й надсилає гроші.»

Дмитро – мій колишній однокласник. Ми навіть колись з ним дружили. Але десять років тому від безгрошів’я чоловік поїхав на заробітки в Чехію. В селі подейкували, що не стільки через нестачу коштів, а через те, що Марійка, його дружина, дуже вже була сварливою. Все їй мало, все не так. Що чоловік не почне робити, вона тільки й знає, що його ганити! Усе село знало, що більш крикливої жінки, як Дмитрова Марійка не знайти.

От бідолашний і поїхав на заробітки. Десяток років в селі не з’являвся. Тільки жінці гроші пересилав. Вона почала вдягатися, як панна. Меблі нові в хату купила, синові квартиру в місті.

А недавно була я на морі в Одесі й випадково зустріла Дмитра. Він якось аж помолодшав. Вагу набрав трохи, а то завжди такий худий та нещасний ходив. Блиск в очах з’явився. Розговорились ми з ним. Коли я запитала, чому в село не приїздить, чоловік якось похмуро відповів, що не має, до кого їхати туди. Потім до Дмитра підійшла жінка років тридцяти – струнка та усміхнена. В той момент я зрозуміла, чому мій товариш не хоче бачити Марійку.

Як виявилось, молоду жінку звати Наталя, вона теж зараз живе в Чехії, де вони з Дмитром і познайомились. Одразу сподобались один одному й в них почався роман. Дмитро чесно признався коханій, що одружений, але нещасливий у шлюбі. Та й жінці розповів про Наталю. Марійка не дуже засмутилась: сказала, що якщо чоловік й надалі продовжить стабільно надсилати гроші, то може заводити собі на стороні кого завгодно.

Мені не залишалось нічого, як тільки порадіти за друга. Він нарешті став щасливим!

Повернувшись в село, я по-новому поглянула на Марійку. Так, вона гарно одягнута прийшла до мене хвалитись, що чоловік їй вислав гроші на посудомийку й тепер не доведеться псувати манікюр, миючи сковорідки. Коли я наважилась розповісти їй, що бачила Дмитра з іншою жінкою, вона підтвердила, що для неї це не новина.

«Ми немолоді, мені його любові не треба, – сказала жінка, – нехай тільки про мене не забуває з сином й надсилає гроші.»

В той момент я зрозуміла, що шкодувати її нема чого. Вона не любить Дмитра й, напевно, ніколи не любила, тому те, що він має іншу – очікувано й, швидше за все, справедливо.

А вона нехай тішиться новій посудомийці, якщо шматок металу дорожчий їй за чоловіка.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

6 + six =

«Ми немолоді, мені його любові не треба, – сказала жінка, – нехай тільки про мене не забуває з сином й надсилає гроші.»