Наша мама ще той маніпулятор

Ми з Павлом вчергове зібрались їхали з до моєї мами.

– Що там у неї знову сталось? – чоловік був відверто роздратованим.

Його можна зрозуміти. Зараз п’ята ранку. Неділя. А ми замість того, аби спати, спускаємось в холодну машину, щоб їхати в інший кінець міста, бо мені знову подзвонила мама.

– Та говорить, що знову серце схопило. – Я кутаюсь в теплу куртку. – Може й справді…

Павло закотив очі.

– Вибач, люба, я розумію, що це твоя мама, але серце в неї «хапає» вже тричі за місяць. Та кожного разу, коли ми приїжджаємо до неї – їй раптово стає знову добре й швидку вже викликати не треба! Ти мене вибач, звичайно, але це чистої води маніпуляція!

Я розуміла, що він правий, але нічого натомість сказати не можу.

– Можливо, ти говориш правду, але хіба я можу спати спокійно, коли мама говорить, що їй погано?

Коли ми піднялись у квартиру до мами – у всіх кімнатах горіло світло. В кухні пахло валеріаною. Мама сиділа, тримаючись за серце, й демонстративно стогнала.

– Ой, діти, ви вже тут… Я думала, що більше вас не побачу… Ох, так схопило, так схопило… Ой, діти!

– Мамо, я дзвоню в швидку. Нехай заберуть тебе у лікарню і прокапають, – я взяла телефон.

– Та не поїду я, доню, ні в яку лікарню, кому я там потрібна? Ви до мене сюди не приїжджаєте, а в лікарні й взагалі забудете!

Павло вкотре закотив очі. Я й сама розуміла, що це вистава, але вдіяти нічого не могла. Мамині стогони краяли мені серце.

Ми ще трохи посиділи, пожаліли маму, сто разів перепитали чи справді їй краще й поїхали.

– Ну вже восьма, – Павло зітхнув, коли ми припаркувались біля дому. – Чудовий вихідний видався! – чоловік грюкнув дверима, вийшовши з машини.

В іншому випадку я б образилась на таку його поведінку, але у ситуації з моєю мамою, я повністю його розумію.

Ми переїхали від неї рік тому. Нарешті назбирали грошей на свою квартиру. Але для мами, яка вирішила, що ми її кидаємо, це стало справжнім ударом. В неї щодня боліла голова, кололо в грудях, траплялись приступи задишки або ниркова колька. Щоразу, коли ми збирали речі, мама лежала «хвора» й тихенько стогнала.

А з того часу, коли ми, незважаючи, на її показові виступи все ж знайшли сили переїхати, мама частенько робить нам нічні або ранкові «виклики» з приводу свого поганого самопочуття.

– У нас так само було, – говорить мені старша сестра Юля. – Пам’ятаєш, коли я заміж виходила?

– Чесно кажучи, не дуже, – говорю, адже коли сестра вийшла заміж мені було чотирнадцять. І все, що я пам’ятаю, то це те, що вони з чоловіком пожили в нас з мамою кілька місяців й переїхали.

– Коли ми починали говорити про переїзд, мамі різко ставало недобре – розказує Юля, – скільки разів вона «непритомніла» – зараз вже й не згадаю. Якби ми не переїхали, то чоловік би мене залишив. Мама  нам геть життя не давала. Й замок в кімнату не дозволяла поставити, а ми ж, на хвилиночку, одружені люди!

– А зараз мама ж тобі чомусь не дзвонить? – питаю я в сестри.

Вона усміхається.

– Бо є ти. Ти ведешся на її «театр», а я її одразу на місце ставлю.

– То що мені тепер, не їхати до неї, коли вона дзвонить?

– Повір, для твоєї сім’ї так буде краще. Я знаю нашу маму. Вона ще той маніпулятор. Вона хоче тримати нас на відстані витягнутої руки.

За кілька днів посеред ночі знову пролунав телефонний дзвінок.

– Ой, ой, доню, в мене приступ.  Внизу живота болить. Ой, вмираю. – на тому кінці дроту стогнала мама.

– Мамо, – я вийшла в коридор, щоб не розбудити чоловіка, – зараз друга ночі. Що ти знову придумала? Павло спить. Йому на сьому ранку на роботу. Я не будитиму його зараз!

– Ой, спіть, діти, спіть, – стогнала мама, – я якось сама дотягну до ранку, якщо не помру.

Я виключила телефон й повернулась в ліжко.

– То що, знову треба їхати? – чоловік повернувся до мене.

– Ти не спиш?

– Заснеш тут. То що, розігрівати машину?

– Ні. Цього разу ні. – сказала я і залізла під ковдру.

А як би ви вчинили?

 

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

twenty + three =

Наша мама ще той маніпулятор