Нащо мені матір? Дайте краще гроші!

Син моєї подруги в минулому році закінчив університет. Ольга одразу купила Артему простору однокімнатну квартиру в центрі міста, а згодом і нову BMW. Хоч у нього вже була машина, яку отримав на 19-річчя.

Я пам’ятаю той день, коли побачила хлопця вперше. Це було крихітне маля, яке уважно дивилось на мене своїми великими очима. Того дня я приїхала, щоб зустріти подругу з пологового будинку. На жаль, батько дитини не прийшов. Він залишив Ольгу одразу, як дізнався про її вагітність. Проте аліменти платив справно.

Подруга присвятила все своє життя сину. Намагалась замінити батька, дати усе, що заманеться хлопцю. Про особисте життя зовсім не думала. На нього і часу не було. Ольга дозволяла собі піти на побачення лише тоді, коли хлопець відпочивав у бабусі або їздив у дитячий табір.

Незважаючи на це, подруга познайомилась з Віктором. Це був прекрасний чоловік. Їхні стосунки стрімко розвивались. Чоловік мав серйозні наміри. Невдовзі вони одружились.

Артему зовсім це не подобалось. Він звик, що всю любов та увагу мати віддавала лише йому. А зараз йому доводиться ділити з іншим чоловіком. Почались сварки. Ольга розлучилась з Віктором. Щоб якось все забути, ще більше поринула у роботу. Намагалась заробити більше грошей, аби повністю забезпечити майбутнє сина.

Наразі Артем виріс, закінчив університет. Ольга влаштувала його на хорошу роботу у транспортну компанію.

Повертаючись з роботи, я вирішила зайти до подруги в гості. Артем теж був вдома. Мене просто шокувало те, що я почула…

Артем грубив матері, ставив ультиматуми, називав її старою та нікому не потрібною. Я не могла спокійно це слухати і заступилась за подругу:

  • Як ти смієш так говорити зі своєю матір’ю? Вона присвятила тобі життя, забезпечила безбідне існування! А ти… Та як ти можеш себе так поводити? Лише за чужий рахунок вмієш жити! Ти повинен їй ноги цілувати!

Тепер і терпіння Ольги лопнуло:

  • Мені набридло це слухати і виконувати всі забаганки! Я втратила коханого, адже завжди старалась тобі догодити. Жаліла гроші на себе, все тобі… А ти… Більше не отримаєш від мене ні копійки! Пора навчитись бути самостійним!

Звісно, Артему не сподобалось те, що він почув. Він взяв ключі і вибіг з квартири.

Ми з подругою ще довго спілкувались і дійшли висновку, що не потрібно робити щось занадто. Треба пам’ятати і про себе.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

twelve + 12 =

Нащо мені матір? Дайте краще гроші!