– Навіщо мені ще одна господиня? – Здивовано запитав чоловік – Мама й сама чудово справляється.

Коли я вийшла заміж за Павла, мені було тільки двадцять. Я закінчила інститут і, по суті, ще нічого не вміла, що стосується господарства. До того я жила разом зі своїми батьками, мені готувала мама, прибирала також. А тут довелось навчатись всього самій. Але проблема в тому, що після весілля ми переїхали до свекрів. А там мої кулінарні експерименти не дуже вітались. Маргарита Петрівна, мати Павла, очікувала, що її невістка вмітиме все, а через те, що з’ясувалось, що я елементарно не вмію зварити гречку, вона вирішила, що робитиме все сама.

Коли я намагалась хоч на годину «орендувати» кухню, щоб навчитись бодай щось готувати, свекруха тільки говорила: «ой, дитино, краще я сама.»

Щодо прибирання, то Маргарита Петрівна була певна, що краще неї ніхто не прибере. Вона навіть не давала мені швабру до рук. Свекор також не давав мені відчути себе господинею у їхньому домі. Він постійно говорив, що вона в них тільки одна – його дружина. Чоловік також любив сказати, що крім його мами, тут ніхто нічого не робить.

– То купімо окрему квартиру, де я зможу бути тобі господинею, – якось, не витримавши, запропонувала я чоловікові.

– Навіщо мені ще одна господиня? – Здивовано запитав чоловік – Мама й сама чудово справляється.

Ці слова Павла остаточно переконали мене в тому, що щось пішло не так. З того моменту наші стосунки сильно захитались. Я не змогла довіряти чоловікові, як раніше, адже розуміла, що для нього існує тільки мама. Навіть, якщо ми переїдемо, то Павло завжди рівнятиме мене до своєї мами і я завжди їй програватиму.

Одного разу, коли чоловік був у довготривалому відрядженні я познайомилась з Віктором. Він був на два роки старший за мене й не одружений. Якось в перший вечір знайомства він запросив мене до себе і я, сама не розуміючи чому, пішла.

«Ти не могла б щось приготувати? – Запитав мій новий знайомий.

Я вирішила спробувати варити борщ. Теоретично я знала, як це робить, але на практиці спробувати не мала можливості – свекруха говорила, що приготує все сама.

– Я очікував яєчню, а тут таке, – захоплено сказав Віктор, – такого смачного борщу я в житті не коштував.

Ти мені лестиш… – Зніяковіло сказала я.

Це правда. – Він щиро подивився мені в очі.

В той момент я навіть не розуміла, чи це правда, але була щаслива від того, що Віктор – перший чоловік, який побачив у мені господиню.

Уже наступного дня я переїхала до нього. Звичайно, Павло був шокований та ображений. Але я нічого не могла вдіяти – з Віктором я змогла відкрити ще одну грань своєї жіночності, а Павло так залишився жити з мамою, краще за яку ніхто його не нагодує.

Ви можете мене засуджувати, але я вважаю, що вчинила правильно.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fourteen − eight =

– Навіщо мені ще одна господиня? – Здивовано запитав чоловік – Мама й сама чудово справляється.