Не має де жити

Чоловіки ніколи не жаліються на життя, але і нам буває важко.

Ми з дружиною прожили не мало, не багато, 15 років спільного життя. Проте сталося зараз так, що ми розлучаємося. І я стикнувся із проблемою, що не має де жити.

Ми жили у квартирі батьків дружини, що перейшла їй у спадок, а отже по закону я не маю ніякого права на неї. Я й не збирався претендувати на неї, у будь-якому випадку я б залишив усе дружині та синові, якому незабаром 16 років, і він теж потребує стабільного житла.
Проте у мене зараз безвихідь.

Рішення суду щодо розлучення от-от увійде у дію, і я не можу знайти квартиру в яку б хоч тимчасово переїхати. А дружина налаштована дуже категорично, каже: «Даю тобі два тижні щоб виселитись. І щоб очі мої тебе не бачили». Не думаю що саме цього я заслуговую після стільки років спільного життя, я усе що мав – віддавав на благо родини та особисті потреби дружини, напевно знайшовся хтось, хто робить це краще.

І як же так, я не маю жодного права на наше нажите майно, та і мені воно не потрібне. Дали б просто мені трохи часу, щоб десь прилаштуватись.
Все що у мене залишилось – це автомобіль, але не в ньому ж жити.
Я просто залишився без нічого…

Жінки знають, що матеріальний бік завжди повинен залежати від чоловіка. Повинен бути – дім, зарплата, увага. Але іноді чоловіки теж цього потребують, або хоч трохи підтримки.

На майбутнє, пам’ятайте, не треба думати, що якщо ви живете разом, то це ваша подушка безпеки. Здавалось, що моє – те твоє, але різні ситуації бувають у житті. Я не кажу про приховані заначки, але не забувайте про себе. Повинна бути впевненість у завтрашньому дні, не тільки для свого майбутнього, а й для майбутнього своєї сім’ї, своїх дітей.

А що робити мені далі… Буду думати…

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eighteen + 3 =

Не має де жити