Не простий вибір

Три однокласники сиділи на шкільному подвір’ї та говорили між собою. Вони виглядали дуже зосереджено і зацікавлено. Вели між собою цікаву полеміку. Дружили хлопці вже багато років, всі шкільні роки. Андрій з Сашею були між собою брати, а Григорія виховувала тітка. Жив без батьків через те, що тато загинув на фронті, а мама працювала в госпіталі та попала в гарячу точку, більше про неї нічого не чули.
– Ну, що будемо робити хлопці? – Запитав Саша.
– Треба, щоб вона сама вибирала, сказав Грішка як найстарший.

Хлопці переглянулись між собою, і мовчки кивнули. Всі погодились, що хай вибирає Наталя сама. Хто їй більше до душі. Всі троє хлопців закохались у свою однокласницю Наталю. Вона була донькою сільської голови. Сім’я була почесна в селі. Правда села вже майже не лишилось, були тільки діти та жінки. Війна, усіх чоловіків забрали на фронт.

Так і вирішили хлопці, що після останнього дзвінка вони прийдуть до Наталі свататися, щоб вона сама вибрала. Двоє інших підуть і не будуть втручатись. Пролунав останній дзвінок, як тільки офіційна частина закінчилась усі діти розійшлись по домах. А хлопці зібрались разом на берегу річки, щоб ще раз домовитись про все, і йти до Наталі.

Стояв жаркий літній день, в повітрі пахло кошеною травою. Хлопці вирішили скупатись перед тим як іти до Наталі у річці. Перший роздягнувся і пірнув у воду Андрій, за ним Сашко та Гриша. Після того як вони вийшли з води, та трохи просохли, зібрали всю волю в кулак та пішли до дівчини. Наталя була саме біля воріт, працювала в городчику, де росли квіти перед будинком. Працьовита та дуже охайна дівчина. Побачила як підходили хлопці, і трохи зніяковіла. Першим підійшов Гриша, привітався і сміливо покликав Наталю поговорити.

Розмова була така.
– Наталю ти нам трьом дуже подобаєшся. Ми всі хочемо бути з тобою, але вирішили, що вибереш ти хто тобі подобається, інші двоє просто відійдуть і заважати не будуть. Наталя глянула на всіх трьох, кожен з них дивився на її вуста в очікуванні того імені, що вона скаже. На поріг вийшла мама Наталі та почула цю розмову, але не стала втручатись, хотіла теж почути, що відповість Наталя.
Наталя всіх уважно вислухала та відповіла.

– Хлопчики, рідненькі, війна! Я всіх вас буду чекати, тільки повертайтеся живі та не ушкоджені. Я всім вам буду писати, а як приїдете розберемось, що нам робити з вами. У хлопців було ще два дні, щоб зібратись на фронт і попрощатись. Відправляли хлопців і проводжали на пероні усі хто міг із села, і родичі й рідні та близькі, брати та сестри й просто люди хто їх знав. Адже розуміли те, що їдуть на війну і можливо не всі повернуться.

Минали місяці, Наталя писала усім як тільки могла, і кожному із хлопців передавала вістки один від одного. Андрій попав в танкісти, Саша був у піхоті, Гриша здавав курси на льотчика. За місяць зв’язок з Андрієм обірвався, він перестав відповідати на листи. Але Наталя все ж продовжувала писати за тією ж адресою, ні батькам, ні Наталі листи не приходили від Андрія.
Гриша та Саша справно відписували на листи як тільки в них на це була можливість.

Ще за пів року Сашко теж перестав писати. За рік часу прийшов у відпуск додому тільки один Гриша. Зайшов спочатку навідати тітку, а потім швиденько побіг до Наталі. Наталя на порозі зустріла вже не парубка який закінчив школу, а дорослого чоловіка. В обіймах вони заплакали, як зустрілись, згадали за хлопців які так і не повернулись. Наталя розплакалась і сказала – Більше я тебе нікуди не відпущу! Так і вирішилась доля сама собою.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

six − 1 =

Не простий вибір