Недитячі захоплення

Я виріс типовою міською дитиною, жив з батьками в маленькій двокімнатній квартирі, але було весело. В нашому будинку жив мій найкращий друг, за сумісництвом – мій однокласник Сашко. В нашому будинку жив ще один наш однокласник – Максим, але він себе досить дивно інколи поводив, ми рідко з ним спілкувалися.

Його родина не була поганою чи ас0ціальною, але Максимові явно не вистачало уваги. Його батьки завжди були на роботі й він часто лишався вдома один, пізніше ми помітили, що до нього в гості приходять підозрілі люди, гучно грає музика, яку чутно навіть через закриті двері. Ми розуміли, що вони збираються там не книги читати, а випивати алк0голь, а Максимові було тоді всього 16 років, інколи через відкрите вікно було чути дуже різкий запах, я невпевнений, але думаю, що алк0голь був не єдиним його захопленням.

І все було б нічого, якби одного разу не трапилася історія, яку я до цього дня не можу забути.

Були вихідні, батьків вдома не було, ми з Сашком грали у відеогру, якраз вийшла нова версія. Максим жив на поверх нижче, квартира одразу під нашою і того вечора музика грала особливо гучно, але ми не бачили, щоб сьогодні до нього хтось приходив в гості.

Пролунав дзвінок у двері, Максим побіг відкривати двері, але бувши захопленим грою, він навіть не запитав хто там, а просто відкрив двері. І ось, перед ним стояв Максим, його погляд був не на Сашка, а ніби крізь нього. Вже через одну секунду він хапає Сашка і притискає його до стіни, тримаючи за шию. Він схопив так міцно, що Сашко аж почав червоніти, я постарався забрати Максима від Сашка, але мені це не вдалося. Я не розумів, що відбувається, бо Максим був сам не свій, в якийсь момент я згадав, що в татовому кабінеті стоїть новенька пляшка коньяку. Я чимдуж побіг в кабінет, схопив пляшку і приніс її до Максима:

– Будеш? Забирай, тут повна пляшка коньяку.

Погляд Максима перейшов на мене, потім на пляшку з алк0голем, він поступово почав відпускати Сашка, різко схопив пляшку і побіг вниз по сходах.

Я одразу закрив двері на два замки й побіг за водою для Сашка, який присів в коридорі не тямлячи, що відбулося.
Цей вечір ми не забули до сьогоднішнього дня. Найцікавіше, що Максима я більше не бачив в будинку після того вечора. Ходили чутки, що його перевели в якусь спеціальну школу, де він і жив.

Але якось літнього вечора я впізнав Максима на вулиці, він ніяково поглянув на мене і вибачився за той випадок. Сказав, що він познайомився зі старшими хлопцями й почав випивати, він не розумів, що з ним відбувається допоки його не відвезли на лікування до спеціальної клініки. Зараз в нього все добре, він одружений, має донечку, а після того вечора – жодного разу не вживав алк0голь.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × three =

Недитячі захоплення