Нещодавно Орися прийшла до нас з новиною. В неї, як з’ясувалось, є хлопець. Але коли ми з чоловіком його побачили – очманіли

У мене одна донька, на яку ми з чоловіком очікували десять років. Тому коли Орися народилась, ми з чоловіком вирішили, що робитимемо для донечки все, що вона проситиме. Погодились, що нічого не будемо забороняти, адже вона – подарунок неба. В Орисі завжди був найкращий одяг та іграшки. Коли донечка виросла, то ми ніколи не економили на гаджетах та косметиці. Двічі на рік намагались їздити возити донечку відпочивати. Хоч ми з чоловіком люди небагаті, але ніколи ні в чому не відмовляли Орисі.

Коли доньці виповнилось двадцять, ми з чоловіком назбирали коштів й купили їй автомобіль. Довелось навіть позичити в родичів чималу суму, але нам нічого не було шкода для доньки. Чоловік взяв собі додатковий підхід, аби назбирати коштів Орисі на квартиру. Ми не знали, як складеться життя доньки пізніше, тому вирішили забезпечити власним житлом. Думали, що коли нас не стане, то нашу квартиру вона здаватиме в оренду, щоб мати додатковий дохід.

Ми повністю оплатили доньці навчання в одному з найкращих вишів країни, адже вона мріяла стати дизайнером. Щоправда, навчання вона завалила, адже прогулювала заняття й не бажала навчатись. Довелось заплатити ще й за екзамени, щоб Орися могла отримати омріяний диплом. Але після закінчення навчання, вона вирішила, що робота дизайнером їй не до душі. Орися не бажала працювати в принципі, тому продовжила жити нашим коштом. Ми й не перешкоджали, адже жаліли донечку – ще встигне напрацюватись за життя.

Нещодавно Орися прийшла до нас з новиною. В неї, як з’ясувалось, є хлопець. Але коли ми з чоловіком його побачили – очманіли!

Мало того, що Борис, або «Борисочка», як його називала Орися, був на років так десять-п’ятнадцять старший за неї, так він ще й виглядав доволі специфічно: пів голови було поголено, а пів – ні, татуювання покривали більшу частину його тіла, пірсинг брязчав голосніше, аніж церковний дзвін. Побачивши його, ми з чоловіком переглянулись, адже відверто були шоковані, а коли почули його мову, багату на нецензурні висловлювання, ще й злякались. У нас вдома ніколи так не говорили, ми навчали свою донечку тільки найкращому. А зараз оцей чоловік своїми волохатими руками, вкритими низькопробними татуюваннями, обійматиме нашу дитину.

Але заборонити з ним зустрічатись Орисі ми так і не змогли. Донька не звикла до того, що їй можуть в чомусь відмовити. Коли ми намагались поговорити з Орисею, що цей «хлопець» їй, так би мовити, не зовсім підходить, донька не бажала нічого слухати.

А потім цей Борис зачастив до нас додому. Спочатку вони дивились фільми й слухали музику в кімнаті доньки, а потім він почав залишатись в нас на ніч. На наші спроби вказати доньці на непристойність такої поведінки, вона тільки грубо нам відповідала, часто в нецензурній манері Бориса.

А днями хлопець нашої доньки переїхав до нас остаточно. Звичайно, він не збирається якимось чином допомагати нам з чоловіком оплачувати, скажімо, комунальні послуги, або складатись на продукти. Борис просто переїхав до нас і живе на всьому готовому. У нього ще й вистачає нахабства говорити мені, що я маю приготувати, а їсть він, до речі, за двох.

До нього приходять його друзі, такі ж неформали, як і він. А в Орисі почали зявлятись татуювання, а сьогодні вона прийшла додому із зеленим волоссям.

Донька вперто не хоче нічого чути, а нам з чоловіком не лишається нічого іншого, як тільки пожинати плоди свого виховання. Тільки зараз ми розуміємо, що варто було вибудувати певні рамки для доньки, аби зараз не мати таких проблем.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − twelve =

Нещодавно Орися прийшла до нас з новиною. В неї, як з’ясувалось, є хлопець. Але коли ми з чоловіком його побачили – очманіли