Нічого я тобі не «повинна» – обрізала мене сестра, – квартира чия? Моя! Так от: робитиму в ній, що захочу

Мама вирішила переписати свою квартиру на молодшу доньку, мою сестру Віру. Річ у тому, що мама вже десять років знаходиться в Італії. Спочатку поїхала туди на заробітки, а два роки тому вийшла заміж за італійця, в якого працювала й вирішила залишитись там назовсім. Я не мала нічого проти, адже тато залишив нас ще коли ми з сестрою були дітьми. Мама все життя працювала задля того, щоб забезпечити нас з сестрою, тому цілком справедливо, якщо вона трохи поживе для себе.

Тільки от щодо квартири вона чомусь вирішила, що Вірі потрібніше. Мені, мовляв, є де жити, а от Вірі – ні. Ми з чоловіком живемо у його батьків у двокімнатній квартирі. Звичайно, не на вулиці, але назвати таке проживання комфортним теж складно.

«Зате не в орендованій квартирі, як Віра», – сказала мама.

Віра разом з подругами орендує квартиру, тому мама вирішила за потрібне віддати їй свою.

Ну й нехай, тільки ж якби сестра могла підтримувати в ній порядок… Днями зайшла до Віри й побачила таку картину: всі дивани розкладені, а постіль на них розстелена й, вочевидь, лежить так не перший день. Весь посуд лежить брудний у раковині та на кухонному столі. Навіть святкові фужери та бабусина гусятниця стоять по вінця в бруді. Про фарфоровий сервіз, що в його сторону мама забороняла нам в дитинстві навіть дивитись, я взагалі мовчу: в нього струшували попіл та гасили недопалки!

В санвузол взагалі краще не заходити! Скрізь стоїть їдкий запах диму та алкоголю.

«А що таке? – Дивується Віра – Просто друзі вчора заходили. Чи вже й посидіти не можна?»

Поспілкувавшись з сусідкою тіткою Галею я зрозуміла, що друзі приходять «на чай» до Віри ледь не щодня.

Тільки з поваги до вашої матері я ще не здала в поліцію це кубло, – кричить жінка.

– Тьотю Галю, обіцяю, я все владнаю, – я намагалась заспокоїти сусідку.

Перш ніж докладати матері, що робиться в її квартирі я вирішила поговори з сестрою.

– Зрозумій, Віро так не годиться, ти повинна

Нічого я тобі не «повинна» – обрізала мене сестра, – квартира чия? Моя! Так от: робитиму в ній, що захочу.

Й заперечити їй я нічого не можу. Тепер не знаю, що робити: сказати матері про те, що сестра зробила з їх квартирою, чи не нехай самі розбираються?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

seven + 2 =

Нічого я тобі не «повинна» – обрізала мене сестра, – квартира чия? Моя! Так от: робитиму в ній, що захочу