Одразу після нашого одруження, теща, яка спочатку вдавала, що любить мене, як рідного сина, почала виказувати мені свої претензії з будь-якого приводу

З Вікою ми подружились ще в інституті. Спочатку просто гуляли, ходили в кіно, а потім почали зустрічатись. Я зрозумів, що закохався в цю дівчину й хочу бути з нею завжди. Коли я зробив пропозицію, Вікторія погодилась. Я сподівався, що буду найщасливішим чоловіком на світі. Так і було, але тільки до моменту нашого одруження.

Після весілля почались перші проблеми в нашому шлюбі. Ні, не з Вікторією, а з її мамою. Лариса Григорівна – пенсіонерка, ще й самотня жінка, у якої немає нікого, крім моєї дружини. У неї є ще син, щоправда, він відмовився спілкуватись з рідною мамою. Спочатку не розумів, чому брат дружини не бажає мати нічого спільного з рідною мамою, але згодом зрозумів чому. Одразу після нашого одруження, теща, яка спочатку вдавала, що любить мене, як рідного сина, почала виказувати мені свої претензії з будь-якого приводу. Жінка взяла собі за правило приходити до нас щодня, аби подивитись, як живе її донька. Лариса Григорівна намагалася прискіпатись до всього, що я роблю. Їй не подобалося те, який я господар та чоловік, хоч її доньку все влаштовує. Теща постійно говорить мені, що я недостатньо заробляю, хоч у свої двадцять вісім я сам зміг назбирати грошей на квартиру й непоганий автомобіль. Але мамі дружині цього замало. Вона говорила, що я міг би знайти додатковий дохід, щоб побудувати будинок. Тещі не подобалося, що у її доньки досі немає власного автомобіля. На її думку, я замало старався.

Якось мені це добряче набридло і я вирішив поговорити про цю ситуацію з братом дружини. Коли я розповів Олексію про те, що його мама псує моє подружнє життя, брат дружини сказав, що саме з цієї причини припинив спілкування з рідною мамою. Він сказав, що Лариса Григорівна постійно чіплялась до його дружини. Вона сварилась з невісткою через те, що та погано готує, прибирає, недбало виховує дітей і, взагалі, могла б знайти більш оплачувану роботу, щоб краще забезпечувати її сина.

Олексій порадив мені повністю припинити спілкування з його мамою, щоб вберегти власний шлюб від згубного впливу тещі. Але дружина була проти.

– Ми не можемо сказати мамі, щоб вона до нас не приходила! – Кричала Вікторія – Вона така самотня, розумієш?!

– Та розумію, кохана, – я не хотів сваритись з дружиною, – давай просто попросимо її приходити до нас не так часто. Нехай мама приходить до нас, скажімо, тільки на вихідних, просто в гості, чаю попити… Але щодня – це трішки занадто.

– Я не говоритиму цього своїй мамі, – Вікторія почала плакати, – мені шкода її, вона така самотня

Я чудово розумів, чому теща самотня. Свого чоловіка вона «вижила» постійними докорами та скандалами – тесть не витримав і пішов. З невісткою, дружиною старшого сина, вона свідомо зіпсувала стосунки. Відповідно, спілкування з сином теж припинилось. Це ж саме Лариса Григорівна хоче зробити й зі мною. Але мене зламати не так просто. Я намагався вберегти свою сім’ю, але це виявилось не так просто. Дружина образилась на мене й ми вже не могли спілкуватись, як раніше.

Я помітив, що Вікторія почала все більше ділитись чимось з мамою, а не зі мною. Так, теща почала приходити рідше, аніж раніше, але я часто чув, як телефоном вона говорила дружині, що я не достойний чоловік і краще, поки немає дітей, знайти мені заміну. Хоч мені було й образливо, та спочатку я намагався вдавати, що мене це не ранить. Але згодом я почав помічати, що дружина прислухається до матері. Вона стала зі мною замкнутою та неговіркою. Почала часто ходити ночувати до мами.

За пів року ми розлучились. Так, теща приклала до цього руку. Я досі кохаю Віку, але розумію, що подальше спільне життя не можливе до того часу, поки Лариса Григорівна втручатиметься в життя дорослих дітей.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four − three =

Одразу після нашого одруження, теща, яка спочатку вдавала, що любить мене, як рідного сина, почала виказувати мені свої претензії з будь-якого приводу