Оксана сподобалася мені відразу. Вперше за 20 років я всерйоз задумався про шлюб. Зробив красиву пропозицію руки й серця й вона погодилася. Тепер думаю, може, не треба було поспішати? Добровільно на свою голову проблем додав

Мені п’ятдесят три. Двічі був одружений, але обидва рази невдало.

Перша дружина, з якою ми зустрічалися ще зі шкільної парти, покинула мене уже через рік після нашого весілля. Я тоді нічого за душею не мав. Її це не влаштовувало й вона знайшла багатого. Сказала, що хоче жити нормально, не тягнутися від зарплати до зарплати. Хоче купувати красивий одяг, а не ходити у секонд-хенді, їздити на власному авто, а не громадським транспортом, відпочивати на дорогих курортах, а не у моїх батьків на дачі. Я не міг тоді їй цього дати й не зміг тому біля себе втримати. У неї зараз є все, що тоді хотіла, а от, чи щаслива, я не знаю. Нещодавно її бачив. Розлучилася зі своїм чоловіком і зараз сама. Дітей у неї, ні зі мною, ні з тим другим, не було.

Знову я одружився через два роки після розлучення. Довго вагався, але так хотілося простого сімейного щастя.

Друга дружина мене зрадила. Я дав їй те, чого не зміг дати першій. Вона ніде не працювала. Жила у своє задоволення. Салони краси, подруги, розваги. Я ж трудився як проклятий, вдома майже не бував, а одного разу застав дружину зі своїм сусідом.

Єдине, за що я їй вдячний, це син. Свою дитину я ніколи не залишав, а колишня дружина і досі намагається цим користуватися та маніпулювати мною. Сину уже двадцять п’ять, забрав його до себе на роботу. Ми з ним у дуже хороших відносинах. Він те, що не давало мені усі ці роки відчувати себе самотнім. Але зараз у нього своє життя, кохана дівчина, друзі. Настав час і мені подумати про себе.

Оксана сподобалася мені відразу. Красива, струнка білявка. У свої сорок вісім виглядає не більше, ніж на сорок. Зріла, самодостатня жінка. Як і я, розлучена. Сама виховала чудову доньку, завдяки якій, до речі, ми з нею і познайомилися.

Моя майбутня дружина прийшла до своєї доньки на роботу. За кращими законами жанру ми з нею на дві години застрягли удвох у ліфті. Ситуація була екстремальна, але за ті дві години, в очікуванні ремонтної бригади, ми розповіли один одному все своє життя.

Вперше за 20 років я всерйоз задумався про шлюб. Зробив красиву пропозицію руки й серця й Оксана погодилася. Живемо разом уже два місяці. На перший погляд, усе добре. Вона чудова господиня. Я також стараюся з усіх сил бути гарним чоловіком. Мій син та її донька за нас дуже раді. Ніби нічого не заважає нам будувати сімейне щастя, але не все так просто.

Я звик бути сам. У мене і стиль життя такий, самотнього холостяка. Ніколи ні в кого не питав, якщо хотів кудись податися, а тепер треба про все дружині казати. У мене небагато друзів, але вони зі мною хоч на край землі й розуміють мене з пів слова. Тепер же з’явилися нові знайомі, до яких треба ходити в гості та які ходять у гості до нас. Мене товариство усіх цих людей просто виснажує.

Найбільше ж дратує те, що мій дім тепер не мій. Якість квіточки з’явилися в усіх кімнатах, серветочки, вазочки, фаянсові янголята. Щось сказати дружині не наважуюся, боюся образити. Але те, що для неї затишок та краса, для мене предмети, які лише пил на собі збирають та заважають.

Тепер думаю, може, не треба було поспішати? Добровільно на свою голову проблем додав.

Син за мене переживає, говорить, що не можна так усе життя самому бути, що треба примирятися, що квіточки та серветочки це абсолютно нормально, що невдовзі я до всього звикну.

Потерплю ще деякий час. Може, й справді звикну.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

thirteen + 17 =

Оксана сподобалася мені відразу. Вперше за 20 років я всерйоз задумався про шлюб. Зробив красиву пропозицію руки й серця й вона погодилася. Тепер думаю, може, не треба було поспішати? Добровільно на свою голову проблем додав