От послав Бог невісточку! Все самій доводиться робити!

Раїса Дмитрівна знову прийшла в гості до сина. Жінка живе в сусідньому дворі, тому до сина з невісткою навідується часто – практично, щодня.

То вареників свіжих синові принесе, то борщу.

– Мамо, – каже Ігор, – мені ж Лариса супу з фрикадельками зварила і голубці ще є, – навіщо ти несеш?

Раїса Дмитрівна тільки відмахується.

– Знаю я ваші супи недосолені-недоварені. Твою Ларису спочатку треба навчити готувати, а потім уже до плити підпускати!

Жінка театрально сплескує в долоні.

– А ти бачив, що вона вчора дитині давала – сиру рибу?!

– Мамо, це суші. Так і має бути.

– Теж мені придумали – суші! Краще б дитині відбивних насмажила. Хоча краще не треба – ще потруїть вас! Я завтра сама куплю м’яса і насмажу. От послав Бог невісточку! Все самій приходиться робити!

– Мамо, тебе ніхто не просить нічого робити в нас вдома. Живи собі своїм життям, на дачу поїдь, до подруг в гості сходи! – Ігор уже не витримує.

– Та як я можу спокійно на дачу їхати, як у вас тут такі порохи! – Пенсіонерка демонстративно проводить долонею по поличці. – Розлучився б ти з тою Ларискою, поки не пізно. Ти у мене ще молодий, заробляєш гарно, а вона що? Сіла тобі на шию й ноги звісила!

– Мамо, ти ж добре знаєш, що вона теж працює! – Ігор дивиться на маму з відвертим роздратуванням.

– Знаю-знаю. Працює! Щоб спідниць собі отих коротких накупляти й перед іншими чоловіками красуватись. – Ой, згадаєш, Ігорчику, мої слова – кине тебе та краля!

Те, що Раїса Дмитрівна невістку, м’яко кажучи, недолюблює, знають всі. Пенсіонерка ніколи не втрачає нагоди розказати подругам, яка її синочку жінка безрука попалась – ні зварити, ні прибрати, тільки гроші синові витрачає на всякі там манікюри.

Лариса до свекрухи ставиться завжди обережно, з розумінням того, що жінка вона самотня, не має з ким поговорити – от і втручаються в їхнє життя. Стерпить, змовчить, хоч і тяжко. А потім подзвонить, запитає як здоров’я. Коли пирогів напече – старенькій заносить. А потім Раїса Дмитрівна позаочі розказує, яке у її невістки тісто прісне! Лариса працює вихователькою в дитсадку, а після роботи біжить додому, бо треба й чоловікові їсти зварити, й зі сином уроки зробити! Старається прибрати пізно вночі, аби на ранок, коли у її відсутності прийде свекруха на «ревізію» – не мала до чого причепитися. Спати лягає далеко за опівніч.

Жінка добре знає, що вона неулюблена невістка і за десять років свекруха так і не змогла змиритись з думкою, що її єдиний синочок не сусідську Надійку заміж взяв, а якусь Ларису без роду і племені.

Отак і живе. Часом поплаче, часом чоловікові пожаліється, а потім витре сльози і йде до свекруха подзвонити, запитати чи, бува, їй чого не треба.

Чи повинні батьки втручатись в життя уже дорослих дітей? Як думаєте?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two × 3 =

От послав Бог невісточку! Все самій доводиться робити!