От тільки, одружившись, Артур змінився. З такого дбайливого і завжди уважного він перетворився на лінивого егоїста, який сидить за комп’ютером і нічим більше не цікавиться

Спочатку Артур дуже гарно до мене залицявся. Завжди був таким галантним, дарував квіти. Всі, хто його знали, говорили мені, що він буде ідеальним чоловіком та батьком. Я й сама в це вірила, особливо, дивлячись на те, як він любить моїх племінників. Діти його теж любили. Під час наших побачень мені здавалось, що я знайшла саме того чоловіка, про якого мріяла все життя. Тому коли я дізналась, що вагітна – ні секунди не хвилювалась, що хлопця ця новина збентежить, адже я була певна, що Артур зрадіє новині про дитину.

Справді, він зрадів. Звичайно, сказав, що не планував заводити дітей так рано, але зрадів. Уже за кілька днів він зробив мені пропозицію і я, не вагаючись, погодилась.

Весілля зіграли за кілька місяців. Через весільну сукню уже виднівся чималий живіт, але мене це не ніяк не розчарувало, адже я – найщасливіша у світі наречена і майбутня мама!

От тільки, одружившись, Артур змінився. З такого дбайливого і завжди уважного він перетворився на лінивого егоїста, який сидить за комп’ютером і нічим більше не цікавиться. Він перестав мене кликати гуляти, як раніше. Я стала помічати, що мій чоловік доволі холодно відзивається про нашого майбутнього малюка.

Коли народився наш маленький Ілля, ситуація ще більше погіршилась. Артур почав нас з малюком ігнорувати, а коли ми намагались привернути до себе увагу, говорив, що ми заважаємо йому проходити новий рівень гри. Чесно кажучи, в той період я відчувала себе матір’ю-одиначкою, адже ні допомоги, ні підтримки від чоловіка не отримувала. Коли намагалась з ним про це поговорити, він тільки починав кричати й втікав від розмови.

Якось я повернулась додому, а чоловіка вдома не було як і його комп’ютера. На телефонні дзвінки він не відповідав. Я зателефонувала мамі Артура й вона сказала, що її син не збирається зі мною жити, адже я його «постійно пиляю». Коли я запитала, чи збирається він взагалі повернутись додому, та відповіла, що ні.

Розлучились ми заочно, адже чоловік не захотів навіть бачити мене в суді. А я, ледве стримуючи сльози з дитиною на руках не могла зрозуміти, як він міг мене так швидко розлюбити. Висновок напрошується один: він мене ніколи й не любив.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

16 − thirteen =

От тільки, одружившись, Артур змінився. З такого дбайливого і завжди уважного він перетворився на лінивого егоїста, який сидить за комп’ютером і нічим більше не цікавиться