Пам’ятаю день мого весілля, коли я зайшла в залу під руку з батьком. В той день він передав мене чоловікові, намагаючись стримати зрадницькі сльози. Я теж не стрималась і заплакала, адже розуміла, що в мене починається своє життя, а тато залишається один

Мами не стало ще коли я була дитиною. Батько присвятив своє життя вихованню мене та старшого брата. Татові було тільки тридцять чотири, коли він залишився один, але нових стосунків заводити не став.

«В мене діти на першому місці, – завжди говорив тато, – я навіть не думаю про те, щоб одружитись вдруге.»

Він замінив нам маму наскільки міг – прав, готував, вчив з нами уроки. Тільки інколи, коли ми з братом лягали спати у своїх кімнатах і в домі ставало тихо, можна було почути, як тато плаче.

Та роки йшли, ми з братом виросли. Настав час нам створити свої сім’ї. Спочатку брат одружився й ми залишились з татом двох. Я боялась виходити заміж, адже розуміла, що тато залишиться зовсім один. Мені було його шкода, але батько вкотре мене заспокоїв.

– Не бійся, доню, – сказав він, – я не пропаду. А ти в мене молода й красива, в тебе все життя попереду, тому сміливо виходь заміж, будь щасливою, народи мені онуків, щоб я був найщасливішим дідусем на світі.

Пам’ятаю день мого весілля, коли я зайшла в залу під руку з батьком. В той день він передав мене чоловікові, намагаючись стримати зрадницькі сльози. Я теж не стрималась і заплакала, адже розуміла, що в мене починається своє життя, а тато залишається один.

Через кілька місяців після мого одруження, я дізналась, що тато познайомився з жінкою, молодшою на десять років за нього. Зі слів батька, це єдина людина, яка змогла запасти йому в душу відтоді, як не стало мами. Я дуже зраділа за тата, адже розуміла, що він також повинен бути щасливим.

Однак, познайомившись з цією жінкою, я ніяк не могла второпати, чому вона так настоює на тому, щоб вони одружились найближчим часом і тато прописав її у свою квартиру. Ні, я не маю нічого проти, адже на батькову квартиру не претендує, у мене є де жити. Брат також має власне житло, справа не в цьому. Та й батько повинен бути щасливим. Але навіщо його знайомій так спішити з весіллям та пропискою? Це мене насторожує.

Поговорила про це з чоловіком, він також каже, що ця ситуація здається йому дивною. Не знаю, як правильно вчинити – не втручатись в батькове особисте життя, ризикуючи пропустити повз увагу можливу аферу, яка розіб’є йому серце, чи все ж сказати татові про свої страхи й зіпсувати з ним стосунки? Що б ви зробили?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fourteen − 13 =

Пам’ятаю день мого весілля, коли я зайшла в залу під руку з батьком. В той день він передав мене чоловікові, намагаючись стримати зрадницькі сльози. Я теж не стрималась і заплакала, адже розуміла, що в мене починається своє життя, а тато залишається один