Під нашими вікнами дитина!

Третя година ночі. Усі сплять і я сплю, а от моїй дружині не спалось.
Прокидаюсь від слів:

– Валентин, прокидайся, прошу тебе, прокидайся швидше!
– Що сталося?! – сонним голосом я питаю.
Під нашими вікнами дитина!
– Яка дитина, ти про що?
– Дитина, маленька, сама, під вікнами!
– Що ж ти робила під вікнами посеред ночі, це мені більше цікаво?
– Мені було зле, я вийшла подихати свіжим повітрям на балкон. Дивлюсь, а під вікнами, у люльці маленька дитина. Я спустилась по сходах, щоб поглянути можливо десь є батьки, але нікого немає, що робити?
– Одягаюсь, ідемо глянемо, що там.

Під вікнами нашої квартири й справді була люлька із немовлям. Ми вирішили оглянути чи все із ним нормально. Піднявши дитину, ми знайшли записку, де писало:
«Попіклуйтесь про мого сина. Він хороший, здоровий. Народився 20 липня». Ба навіть там лежала не погана сума грошей.
То виходить малюку всього три тижні. Він лежав у люльці, не плакав, спав спокійно наче ангелочок.

– Ми ж не можемо його ось так забрати додому, що робимо? – питаю дружину.
– Я не знаю, але ми не можемо залишити його тут!
– Зателефонуймо у поліцію, спитаємо що робити.

Так і зробили. Черговий полісмен сказав, що зараз всі екіпажі зайняті та він не має кого відправити до нас. Ми спитали, а що ж тоді нам робити, ми ж не могли залишити маленьку дитину просто на вулиці. Він порадив взяти малюка до будинку, нагодувати та переодягти за потребою, а як тільки буде хтось вільний він відправить до нас.

Дружині знову стало зле. Але ми занесли немовля та зробили все необхідне, він такий спокійний тихий хлопчик, що ми встигли звикнути до нього. Поліцейські приїхали тільки вранці. Я був змушений піти на роботу, дружина зустрічала їх сама.

Вони опитали дружину, як саме ми знайшли дитину та чи щось знаємо про батьків. Дружина показала та віддала їм усе що ми знайшли. Вони забрали малюка і поїхали.

Ввечері ми довго розмовляли про подію, яка сталася, і дитина така хороша. Ми навіть захотіли всиновити хлопчика, оскільки у нас теж щось довго немає діток.
Наступного дня ми пішли до поліції, щоб дізнатись як склалась доля малюка. Нам не хотіли давати ніякої інформації, але ми розповіли, що це ми знайшли дитину і мусимо знати, що із нею.

На щастя, із малюком все добре. Його майже одразу знайшла названа сім’я, адже, на жаль, сімей які так хочуть діток і не можуть їх мати дуже багато. Ми були готові всиновити хлопчика, але й абсолютно щасливі, що все ж таки він потрапив у хорошу сім’ю, тому у нього все повинно бути добре.

А наступного ранку, дружина зробила тест на вагітність. Можете нас привітати, ми будемо мати власне малесеньке чудо.
Тепер зрозуміло чому їй було зле.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

7 − 7 =

Під нашими вікнами дитина!