Після двадцяти років шлюбу ми з дружиною розлучилися. Діти вже дорослі. Вдома бувають рідко. Ніщо уже давно не тримає нас разом. Новий рік ми зустрічали удвох і дружина першою підняла тему розлучення. Наступного дня вона зібрала речі й пішла жити до квартири, що залишилася їй від батьків. Знову ми випадково зустрілися через два роки. Подивився на неї ніби іншими очима. Як я раніше цього не помічав?

З Лесею ми зустрілися щойно я повернувся з армії. Вона тоді якраз закінчила школу і приїхала до нашого міста вступати до технікуму. Відразу примітив симпатичну дівчину з великими карими очима, що кожного дня йшла повз наш будинок від гуртожитку до навчального корпусу. Познайомилися на дні народження спільного знайомого. Ті дні залишили багато яскравих спогадів. І для неї, і для мене це було незабутнє перше кохання.

Зустрічалися два роки, одружилися. Можу впевнено сказати, що наш шлюб був щасливий. Леся подарувала мені двох діточок: сина та донечку. Вона була хорошою дружиною, господинею, мамою. Усі біди та радості ми ділили порівну.

Роки промайнули непомітно, діти швидко виросли й уже дорослі. Обоє здобувають вищу освіту у столиці. Вдома бувають рідко. Коли приїжджають на вихідні, чи на канікули, більше часу проводять з друзями, ніж з нами. Ми ніколи на них за це не ображалися. Колись і самі такі були. Їм з нами просто не цікаво.

Саме тоді, коли діти одне за одним поїхали вчитися, а ми з дружиною залишилися вдома вдвох, я зрозумів, що наше життя перетворилося на рутину. Вранці перекинулися парою слів та поспішили на роботу. Ввечері також кожен сам по собі. Жили разом з нами діти – були спільні інтереси, проблеми, а тепер важко знайти цікаву обом тему для розмови. Ніщо уже давно не тримало нас разом.

Новий рік ми з дружиною зустрічали удвох. Діти залишилися святкувати у столиці. Сиділи мовчки перед телевізором, перемикали канали. Леся першою підняла тему розлучення. Довго пояснювала, чому так вирішила.

Невідомо куди поділася колишня іскра. Їй просто не цікаво. Кожен день є повторенням попереднього. Вона хоче щось змінити у своєму житті.

Я не став сперечатися, адже відчував майже те саме.

Наступного дня Леся зібрала речі й переїхала до квартири, що залишилася їй від батьків. Ми розійшлися полюбовно, але з того моменту припинили будь-яке спілкування. Вона жила тепер в іншому місті, там влаштувалася на нову роботу. Від дітей я чув, що Леся була сама. Більше про неї нічого не знав і особливо не цікавився. Не хотів ятрити старі рани.

Знову з Лесею випадково зустрілися через два роки. Це був ювілей того друга, завдяки якому ми колись познайомилися. Подивився на неї ніби іншими очима. Гарна у мене дружина, красива жінка, цікава, різностороння особистість. Як я раніше цього не помічав?

Ми проговорили цілий вечір. Вона лише місяць тому продала материну квартиру та купила житло у нашому місті. Все-таки прожила тут понад двадцять років.

Через тиждень я не втримався, подзвонив їй. Ми ніби повернулися у свою юність. Але тепер це були зрілі, витримані часом стосунки. Ходили разом у кіно, театр, на концерти. Вже за місяць я зробив дружині красиву пропозицію руки й серця.

Так, ми одружилися вдруге і тепер щасливе подружжя. Друзі та знайомі не припиняють жартувати над нами з цього приводу. Можливо, два роки окремо потрібні були нам для того, щоб просто відпочити та лише потім зрозуміти, що страшенно один за одним скучили.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

16 + two =

Після двадцяти років шлюбу ми з дружиною розлучилися. Діти вже дорослі. Вдома бувають рідко. Ніщо уже давно не тримає нас разом. Новий рік ми зустрічали удвох і дружина першою підняла тему розлучення. Наступного дня вона зібрала речі й пішла жити до квартири, що залишилася їй від батьків. Знову ми випадково зустрілися через два роки. Подивився на неї ніби іншими очима. Як я раніше цього не помічав?