Після того, як я вирішив переїхати в село моє життя дуже змінилося. Я працював у великій фірмі. Але здоров’я не дозволяло більше там залишатися. Всі справи залишив дітям. Старший син керував фірмою замість мене. Вони часто навідувалися до мене з онуками. Життя в селі мало свої контрасти. З моїх родичів там жив ще брат. Я зовсім не думав, що гроші настільки вплинули на нього. Заради них він пішов на зраду.

Я дуже втомився від міського життя. Зараз мені дуже дивно, що я всі тридцять років прожив там. В мене була прекрасна робота. Але коли я відчув, що моє здоров’я погіршилося, то відразу залишив місто і переїхав до села. Та й вік у мене вже пенсійний. Зараз мені потрібний спокій та чисте повітря.

Мої діти живуть у місті. Старший син очолює фірму, якою я керував. А молодший – допомагає йому. Вони знають, що в їхніх силах я впевнений і повністю довіряю їм. Найбільшою радістю для мене є мої внуки. Ці маленькі допитливі оченятка завжди викликають у мене усмішку.

Ось уже два роки я живу у будинку в селі. Я вклав сюди багато грошей, викопав криницю, фонтан, побудував альтанку. В цілому, створив прекрасне місце для відпочинку.

А зовсім недавно мені прийшла ідея вирощувати овочі і фрукти в теплицях. І я почав втілювати свої задуми. Цієї осені в мене було дуже багато урожаю. Мій рідний брат жив поряд. Він постійно працював в селі і заробляв гроші з продажі овочів і фруктів. Коли Артур побачив, що в мене теж є ягоди і овочі, то розлютився.

Я вирішив це все продати. З цього були б не погані кошти. Для брата не було місця у моєму серці. Він зі мною. Коли приїхали покупці мене не було вдома. Я якраз відвідував внуків. Артур швидко вирішив продати їм свій врожай. А моя робота залишилася так і не оцінена. Коли я повернувся, то зрозумів, що видав себе за мене.

З того часу ми з ним не спілкувалися і я зовсім не шкодую про це. А фрукти, овочі, ягоди я передав своїм синам і внукам. Для мене гроші не були такими важливими. Брату вони були більш потрібними, хоча він міг сказати про це. Бог все розсудить.

Вже пройшов рік, як ми не спілкуємося. Одного разу мій племінник запросив мене на ювілей. Я погодився, бо його дуже поважав. Мені було відомо, що брат теж там буде. Але я не збирався Артура уникати ціле життя. Як не дивно, День народження пройшло дуже весело. Найдивнішим було те, що брат вибачився перед мною.

Я не хотів мати з ним ворожнечу. Тому найправильнішим рішенням було пробачити його. З того часу ми разом з братом вирощуємо овочі і фрукти. Тепер це наша спільна справа.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two + 1 =

Після того, як я вирішив переїхати в село моє життя дуже змінилося. Я працював у великій фірмі. Але здоров’я не дозволяло більше там залишатися. Всі справи залишив дітям. Старший син керував фірмою замість мене. Вони часто навідувалися до мене з онуками. Життя в селі мало свої контрасти. З моїх родичів там жив ще брат. Я зовсім не думав, що гроші настільки вплинули на нього. Заради них він пішов на зраду.