Після втрати дружини Анатолій почувався дуже самотнім. Доньки і син мали вже своє життя, власні проблеми і радощі. Батька навідували лише на вихідних. Робота не дозволяла по-іншому. Одного разу до родини зателефонувала Галина, та сповістила, що в Анатолія є внучка. Син уникнув відповідальності і втік за кордон

Анатолій вже давно почувався самотнім він мав дві доньки і сина. На вихідні доньки навідували батька в селі. Самі жили далеко в місті. Тепер вони вже мають свої сім’ї. Син виїхав за кордон і лише зрідка надсилав телеграму або телефонував через інтернет зв’язок.

Бувало, що Анатолій приходив на пошту і сидів там пів дня. Важко переживати старість самому. Дружина помеrла два роки тому. Вона хворіла останнім часом. Лікарям не вдалося врятувати жінку. Нещадний раk забрав можливість жити і бачити онуків.

Тяжко було пережити це. Замолоду всі сильні, в старості – немічні. Анатолій дуже любив живе спілкування. Він згадував свої історії та залюбки ділився власним досвідом.

Час проходить безжально. Настали вихідні і чоловік з радістю чекав на своїх доньок. Вони привезли смачних смаколиків і багато продуктів.

– Як ти батьку почуваєшся? Чи потрібна допомога?

– Найбільшою радістю для мене є ваша присутність.

– Ми тут хотіли розказати, виявляється, в нашого брата, твого сина, є дитина. Він втік за кордон. Ми довго не розуміли причини. Але до нас зателефонувала Галина, колишня дівчина його. В неї, очевидно, така ж сама хвороба, як була в нашої мами.

Галина дійсно була хвора. Вона лікувалась досить тривалий час. Але хвороба підступна і не дає шансів нікому.

– Що ж, це наша кровинка. Ми мусимо виправити гріхи мого сина і вашого брата. Дівчина не може залишитися сиротою. Так не годиться, це не по – християнськи.

Анатолій вранці вирушив до Галини. Йому було знайома ця хвороба. Свій біль він і досі не втамував. Чоловік намагався заховати свої емоції і раціонально підійти до проблеми.

– Ми розуміємо вашу трагедію і розділяємо ваш біль. Галино, дозволь мені поспілкуватися із внучкою. Я дуже зрадів, коли дізнався, що маю таку дорослу і розумну онуку.

– Якби не хвороба я би ніколи не звернулася з таким проханням. Я повільно помираю, а в Анни не має нікого, крім вас. Ця ситуація змусила вдатися до крайнощів.

Галина мала дуже поганий вигляд. Очі її були сповнені болем і сумом. Вона вже нічого не їла і тільки час від часу хотіла пити. Анатолій чекав того моменту, коли він познайомиться з онучкою. До хати зайшла Анна. Їй було 11 років. Дівчина доглядала за мамою. Анна була дуже самостійною вона робила все по господарству: прала, варила їсти, ходила купляти ліки.

Їхня зустріч пройшла тепло. Вона знала, що це її дідусь, а тато залишив рідну домівку багато років тому. Дідусь приніс внучці смачні солодощі та фото тата. Після їхніх посиденьок, Анатолій вирушив додому. Цілу дорогу він плакав. І не розумів, за що така молода дитина має лишатися сиротою.

Проходили дні. Дідусь з онучкою стали бачитися частіше. Тепер Анатолій вже не був самотнім. Вони разом доглядали за Галиною. Одного разу до Анатолія дійшла негативна новина. Жінки не стало. Тепер дідусь і тітки організовували похоrон. Після трагічних подій Анна переїхала жити до дідуся. Вони разом прибирали, варили їсти та обробляли город. Анатолій радів, що він не сам. Він полюбив внучку і тішився кожному її успіху.

Так в житті буває : для того, щоб щось отримати, треба взамін віддати

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

nine + nine =

Після втрати дружини Анатолій почувався дуже самотнім. Доньки і син мали вже своє життя, власні проблеми і радощі. Батька навідували лише на вихідних. Робота не дозволяла по-іншому. Одного разу до родини зателефонувала Галина, та сповістила, що в Анатолія є внучка. Син уникнув відповідальності і втік за кордон