Покликали тільки найближчих друзів. З родичів я запросила тільки тата. Маму з сестрою вирішила не кликати, адже була впевнена, що вони й так не захотіли б прийти.

Наша з Ілоною мама доволі забезпечена жінка. У тридцять років вона відкрила власний бізнес, який успішно розвинула. Батько не зміг «вписатися» у напружений графік життя матері й, втомившись боротись за її увагу, пішов кілька років тому.

Мама недовго страждала, адже у неї залишалась її улюблена справа й улюблена дочка – Ілона. Я у матері завжди була на третьому місці – після роботи й моєї молодшої сестри.

Річ у тім, що за характером я дуже схожа на батька, та й зовнішністю теж – висока й темноволоса, як тато. А Ілона, навпаки, повністю мама – що за вдачею, що за зовнішністю, адже вона невисока блондинка.

Ілону мама завжди любила більше, ніж мене. Це усі помічали. Коли я запитувала у мами, чи це правда, вона не могла нічого заперечити.

У сестри завжди були найкращі речі й наймодніший одяг. А я, навпаки, ходила в недорогих сукенках, переважно, з ринку. І це при тому, що мама з сестрою одягались в дорогих бутиках. Мама брала сестру на світські заходи в той час, коли я сиділа вдома. На відпочинок мама теж їздила з Ілоною, поки я була в бабусі.

Коли я виросла, то перестала миритись з таким укладом речей і пішла з дому. Якийсь час жила в подруги. Мама весь цей час знала, де я знаходжусь, але ніяким чином не намагалась мене повернути.

З часом я змогла знайти роботу і винайняти окреме житло. У мене з’явився хлопець Лев. Ми, трохи поживши разом, вирішили зіграти весілля.

Покликали тільки найближчих друзів. З родичів я запросила тільки тата. Маму з сестрою вирішила не кликати, адже була впевнена, що вони й так не захотіли б прийти.

Але, наступного ранку після весілля у двері подзвонила мама. З порогу вона почала мене звинувачувати в тому, що я невдячна дочка.

– Я все життя для тебе стараюсь, – мама кричала так, що з сусідньої квартири вийшли сусіди, – а ти навіть на весілля не покликала! Я ростила тебе і любила, а тут така невдячність! Не приходь більше до мене нічого просити!

Мама закінчила кричати й пішла. А я стояла і не могла зрозуміти, з чого мама взяла, що я прийду до неї щось просити?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

6 − 3 =

Покликали тільки найближчих друзів. З родичів я запросила тільки тата. Маму з сестрою вирішила не кликати, адже була впевнена, що вони й так не захотіли б прийти.