Померла на чужині, а донька навіть не захотіла приїхати на похорони

Олеся все життя шукала де заробити. Чоловік її, Іван, сільський вчитель, заробляв небагато, ледве кінці з кінцями зводили. Окрім того, чоловік любив перехилити чарчину, тож його крихітної зарплати ледве вистачало дитині на хліб.

Так Олеся все життя перебивалася: то прибиральницею в сільському клубі попрацює, то в найми до багатших людей піде – готувати-прибирати, то на базарі торгує.

Коли доньці Ангеліні було п’ятнадцять, Олеся, навчивши її вести домашнє господарство, відправилась на заробітки в Італію.

Всі зароблені гроші жінка доньці з чоловіком відправляла – нехай хоч вони нормально поживуть. Та, зрозумівши, що чоловік гроші, зароблені тяжкою працею Олесі, пропиває, жінка почала надсилати тільки доньці, таємно.

Вісім років сиділа жінка в наймах в чужій країні. Приїде, бувало, раз у рік на Різдво, подарунків привезе. То донька тільки й раділа, отримавши від мами нові сукенки й імпортну косметику. Подякує, поцілує й біжить гуляти, не до матері їй.

Чоловік за роки відсутності жінки спився й зовсім від неї відвик.

Олеся зрозуміла, що вони тепер абсолютно чужі люди, коли приїхавши в черговий раз, застала чоловіка в обіймах сусідки, такої ж п’янички, як і він.

Скандалу робити жінка не стала, просто тихенько попрощалась із донькою і поїхала. Ангеліна навіть не засмутилась, що мама їде, тільки-но переступивши поріг хати. Їй, здається, було все одно.

Так жінка ще кілька років пробула в Італії. Зустріла там чоловіка свого віку, Антоніо. Згодом вони почали жити разом. Антоніо, хоч й чоловік з іншою ментальністю, та до Олесі ставився з глибоким розумінням.

Одного разу вирішила Олеся на день народження доньки приїхати – зробити їй сюрприз. Подарунок купила, продуктів різних. Антоніо виявив бажання їхати з коханою.

Приїхали вони, зайшли в хату, та Ангеліна була не те що не рада бачити маму, а й почала її обзивати найгіршими словами через те, що та, мовляв, батька зрадила.

Як не намагалась Олеся пояснити доньці, що батько зрадив першим і давно її не любить – Ангеліна так нічого й не захотіла слухати.

Олеся, витерши сльози, вийшла з хати востаннє. Антоніо намагався її втішити, а донька навіть не захотіла попрощатись.

За два роки Олесі не стало. Рак забрав її життя. Антоніо був єдиним, хто допоміг жінці пройти цей нелегким шлях. Саме він тримав її за руку, стоячи біля ліжка.

Про похорони Олесі Антоніо повідомив Ангеліну, навіть сказав, що оплатить її приїзд в Італію, щоб провести маму в останню путь, але ніхто не приїхав…

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen − 3 =

Померла на чужині, а донька навіть не захотіла приїхати на похорони