Попутник по купе

Я їхала поїздом Одеса-Ковель на канікули до батьків. Сіла в поїзд і дивились на тих хто проводжає пасажирів на пероні. В кожного із них була своя історія. Когось проводжали батьки та рідні, інших їх кохані та друзі. Хто весело розповідав анекдот на прощання, хтось робив фото на пероні, останні миті перед вирушенням дуже зворушливі. Мене не проводжав ніхто, лише мали зустріти батьки по приїзду, тому я дивилась на інших, це було цікаво. Як тільки провідник підняв сходи та оголосили про вирушення поїзда, застукали тихенько колеса і потяг почав набирати швидкість.

В моєму купе розмістився молодий чоловік. Він старанно почав розкладати свої речі достав свій рушничок, обережно склав кофту. Дістав телефон, та книгу. Я помітила який він був уважний до деталей, не кожна дівчина має такий порядок у речах. Ми познайомились, його звали Максим.

Він запитав куди я їду? Я відповіла, що до батьків на канікули в Ковель, а в Одесі навчаюсь. Ми розговорились, про те де я саме навчаюсь, про мистецтво, музику, книги, про політику навіть. Нам було цікаво спілкуватись.

Максим сказав, що теж їде до рідних на весілля до своєї сестри. Він працював економістом у великій компанії. Я навчаюсь на юридичному факультеті, і граю на скрипці, колись закінчила музичну школу, а зараз більше для себе.

В молодих людей лилась бесіда, як ріка, вони розповідали один одному та історії з життя і хто де навчався. Говорили про улюблені туристичні місця в Одесі, та кафе, про відомий Оперний театр та спектаклі у ньому.

Максим мені дуже сподобався і я подумала, що я йому теж. Але я не наважувалась сказати давайте обміняймось контактами, чекала ініціативи від нього. Вже було досить пізно і ми вирішили, що пора лягати поспати. Максим був старше мене, але він був дуже цікавий мені, і ми в нашій розмові не відчували цієї різниці у віці.

Наступного ранку ми вже під’їжджали до Ковеля, та мали виходити на перон. За вікном я вже побачила своїх батьків, які чекали на мене. Максим взяв мою валізу та допоміг спустити її на перон. Ми попрощались, він просто сказав до побачення розвернувся і пішов у своєму напрямку. Мої батьки поцікавились хто цей молодий чоловік, я відповіла, що це був мій попутник по купе.

Ми поїхали до дому і я якось вже й забула про Максима. В дома мене чекала приємна зустріч із батьками, вони так готувались до мого приїзду, приготували мої улюблені страви. Мама спекла мій улюблений торт.

Але за декілька днів я, гуляючи по торговому центрі зустріла Максима знову. Ми посміхнулись один одному, він вигукнув, – О моя попутниця, ми знову зустрілись! Ми знову розговорились, випили по чашці кави, я розповіла про те як я провела свої дні. Максим розповів про гуляння на весіллі сестри, і цього разу він не засоромився та попросив мій номер телефону, і ми продовжили наше спілкування далі.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eleven + 1 =

Попутник по купе