Поселившись там ми нарешті відчули себе живими

Ми з чоловіком нещодавно вирішили кардинально змінити своє життя – переїхати в селище міського типу. Річ в тому, що життя у великому місті нам доволі набридло – постійний шум, надзвичайно швидкий ритм життя, нема коли навіть вгору глянути. Тому ми вирішили продати нашу квартиру в центрі міста й купити невеличкий, але доволі гарний будиночок у мальовничій сільській місцевості за двісті кілометрів від нашого міста.

Поселившись там ми нарешті відчули себе живими. Свіже повітря, єдність з природою, органічні продукти й такі щирі люди! А як сподобалось нашим дітям бігати босяком по холодній ранковій росі та купатись в річці в літню спеку!

Ми нарешті змогли завести собі пса лабрадора, адже в умовах квартири не мали на це можливості. Також ми купили телескоп і безхмарними ночами можемо сім’єю дивитись на зірки. Я нарешті навчилась вирощувати квіти й, навіть деяку городину. Чоловік власноруч побудував баню.

Словом, усе прекрасно, але це не подобається моїм батькам. Вони часто телефонують мені, аби розказати яку помилку я вчинила! Тато з мамою говорять, що в умовах селища ми не зможемо дати достойну освіту дітям і тим самим позбавляємо їх шансу на хороше майбутнє. Нашу ідею вони досі вважають провальною, адже, на їхню думку, успішною людина може стати тільки в мегаполісі. І щасливою теж!

Коли я говорю мамі, яка це радість – поливати квіти, які сама посадила, вона тільки відмахується, мовляв, справжнє щастя – це масаж і свіжий манікюр. Ну що ж, у кожного щастя своє!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

2 × three =

Поселившись там ми нарешті відчули себе живими