«Поспи, дитинко, я сама малюків переодягну і заколихаю» – часто говорить мені свекруха, коли я прокидаюсь серед ночі

Після того, як у мене народилась двійня, Валентина Григорівна, мама чоловіка практично до нас переїхала. Здоров’я у неї вже не те, нещодавно зробили операцію на суглоби, але жінка, незважаючи ні на що вважала своїм обов’язком допомогти мені з дітьми.

– Синок мій завжди на роботі, – говорила свекруха, – а тобі самій тяжко, я ж розумію. А мені не складно допомогти.

– Дякую, мамо, – говорила я, прекрасно розуміючи, що для жінки, якій майже сімдесят не так уже й легко приїздити до нас з сусіднього районного центру на кілька днів щотижня, спати на маленькій канапі у вітальні, просинаючись серед ночі, щоб допомогти мені заколисати малюків, а потім поспати лише кілька годин, бо о шостій чоловік йтеме на роботу, а до цього часу вже потрібно йому приготувати сніданок та скласти обід з собою. Це все лягало на плечі Валентини Григорівни. Жінка цілими днями допомагала мені з дітьми, крім цього готувала, прибирала, ходила в магазин ще й примудрилась зробити нам консервацію на зиму. І це в той час, як моя рідна мама, значно молодша й сильніша, яка живе на сусідній вулиці приходила тільки два рази. Вона посиділа, випила чаю, потримала малюків на руках хвилин десять й під приводом термінових справ покинула наш дім.

Ні, звичайно, я розумію, що мама мені нічого не винна, тим більше не зобов’язана допомагати мені з дітьми та по господарству, але мені трохи образливо, що свекруха ставиться до мене з більшим теплом, ніж рідна мати.

«Поспи, дитинко, я сама малюків переодягну і заколихаю» – часто говорить мені свекруха, коли я прокидаюсь серед ночі. Дасть мені дітей, щоб я їх погодувала, а далі сама з ними займається. Адже розуміє, як я втомлююсь.

Мама ж навпаки не може второпати, що мені тяжко з дітьми. Нещодавно вона зателефонувала мені й попросила прийти допомогти їй з генеральним прибиранням.

– Мамо,– кажу, – в мене на руках двоє маленьких дітей. Я в себе вдома прибрати не встигаю, якби не Валентина Григорівна, я б взагалі загнулась. Як ти не розумієш, що я просто фізично не зможу тобі допомогти?!

От тобі й виховала дочку! – Почала голосити мама – Ні тобі допомоги, ні розуміння!

Хто б говорив! – Сказала я й поклала слухавку.

З того часу я зрозуміла, що мама в мене тільки одна – це свекруха. Нехай Бог дарує здоров’я цій чудовій жінці, яка так багато для мене робить!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

ten − 5 =

«Поспи, дитинко, я сама малюків переодягну і заколихаю» – часто говорить мені свекруха, коли я прокидаюсь серед ночі