Повернулася з роботи додому, а свекруха стоїть на порозі й чекає. «Тихіше, – шикнула на мене. – У вітальню не йди. Там Аліна спить». Я хвилин десять не могла зрозуміти, яка Аліна, доки не второпала, що мова йде про молодшу сестру мого чоловіка. Не захотіла підіймати скандал, розвернулася й пішла чекати чоловіка на вулиці. А от він не був таким добросердечним. «Щоб через десять хвилин ноги цієї людини тут не було. Якщо щось не подобається, то ти, мамо, підеш слідком за нею!»

Ще до весілля ми з чоловіком прийняли спільне рішення жити окремо від батьків і зовсім не тому, що мали з ними погані стосунки. Якраз навпаки. І одні, і другі батьки неодноразово кликали нас до себе, доки не матимемо власне житло, але ми не хотіли їх обтяжувати.

Та життя завжди вносить свої корективи. Уже понад рік моя свекруха живе у нас, адже більше їй немає куди піти. Усьому причина – її менша донька.

Відразу після одруження ми з чоловіком замість весільної подорожі поїхали удвох на заробітки до Чехії. Три роки працювали по дванадцять годин на день майже без вихідних, збирали гроші на власну квартиру і лише коли мали потрібну суму, повернулися додому.

Житло купили у новобудові. Голі стіни та підведені комунікації – от і все, але наша мрія нарешті здійснилася. Понад рік власноруч робили ремонти та облаштовувалися.

Батько мого чоловіка ще встиг побувати у нас на новосіллі, а потім, на жаль, тяжко захворів. Лікарі довго боролися за його життя, але так і не змогли врятувати.

Свекруха залишилася жити удвох із донькою Аліною, яка тоді щойно вступила на перший курс до університету. Сестра чоловіка і раніше мала нестерпний характер, а як не стало батька, який завжди був незаперечним авторитетом у родині, так зовсім від рук відбилася. До певної міри свекруха сама винна, що донька її не слухалася, адже в усьому їй потакала. А дівчина відчула смак вільного студентського життя, часто не приходила додому ночувати, влаштовувала гучні гулянки вдома.

Свекруха місця собі не знаходила кожного разу, як донька зникала. Нас та усіх знайомих на ноги підіймала. А Аліна нагуляється собі досхочу та повертається, ніби нічого не сталося. Але то все були лише квіточки, ягідки ще попереду.

Одного разу вона привела додому ночувати якогось парубка. Вранці представила його як свого нареченого. Хлопця звали Максимом, він навчався з Аліною в одній групі. Новий знайомий нам із чоловіком відразу не сподобався, який занадто улесливий, а очі так і бігають, ніби оцінюють тебе з ніг до голови. Але права голосу ми не мали.

Максим ніде не працював й цілими днями просиджував у інтернеті. Чим він там займався, ми тоді ще не знали. Аліна все говорила, що у нього тимчасові труднощі й зовсім скоро усе владнається і тоді гроші до них рікою попливуть.

Пожили вони у матері десь з місяць, усі нерви їй удвох вимотали, а потім заявили, що молода самостійна сім’я повинна жити окремо. При цьому Аліна прозоро натякала на нас із чоловіком. Те, що ми на свою квартиру заробили тяжкою працею самі, її зовсім не хвилювало. Вона повинна була будь-що отримати своє, на її думку, абсолютно заслужене.

Щодня Аліна влаштовувала істерики, ридала, театрально втрачала свідомість, а Максим її демонстративно втішав. Нарешті доконала матір словами, що батько, якби був живий, обов’язкового купив би для улюбленої донечки усе, що вона хоче.

Свекруха продала свою трикімнатну квартиру й купила для доньки двокімнатну. Собі планувала пізніше придбати хоч якесь житло, але грошей на щось більш-менш нормальне поки що не вистачало. Іти їй тепер не було куди й вона стала жити у нас.

Аліна самостійністю навтішалася досить швидко й зачастила у гості до матері разом зі своїм Максимом. Приходили, як правило, поїсти або попросити грошей. Ми з чоловіком усе терпіли лише тому, що це було нібито як тимчасово.

Після одного з таких візитів Аліна зникла аж на тиждень, навіть не дзвонила, а потім свекруха виявила, що гроші, які залишилися з продажу квартири й на які вона збиралася купити власне житло, пропали. Ми обшукали десять разів кожен закуток, але так нічого й не знайшли. Удома окрім Аліни та Максима сторонніх більше нікого не було.

Свекруха кинулася до доньки, допитувалася, чи не її співмешканець узяв гроші, адже на неї саму подумати такого не могла. Аліна страшенно обурилася, справжню виставу перед матір’ю розіграла й виставила її за двері у дуже грубій формі.

Усі контакти й з нами, й з матір’ю, Аліна відтоді розірвала. Образилася вона виявляється. Хто ще на кого ображатися повинен? Свекруха багато разів робила спроби помиритися, але все було марно.

Від спільних знайомих я знала, що Аліна зі своїм Максимом місяців зо три розкидалася грошима направо і наліво, а потім усе раптово скінчилося.

Більше про чоловікову сестру я нічого не чула, доки одного разу не повернулася з роботи додому, а свекруха стоїть на порозі й чекає.

– Тихіше, – шикнула на мене. – У вітальню не йди. Там Аліна спить.

Я хвилин з десять не могла зрозуміти, яка Аліна, адже кого-кого, а її точно у своєму власному домі не очікувала. Я ще заради неї повинна ходити навшпиньки?

Не захотіла підіймати скандал, розвернулася й пішла чекати чоловіка на вулиці. А от він не був таким добросердечним.

– Щоб через десять хвилин ноги цієї людини тут не було. Якщо щось не подобається, то ти, мамо, підеш слідком за нею!

Свекруха почала було жалісно розказувати, що це Максим, який, виявляється, був азартним гравцем, Аліну обдурив. І гроші тоді дійсно він узяв. Частину з них вони удвох розтринькали, а частина пішла на борги. Треба було ще. Де їх узяти? Вирішили продати квартиру. З отриманих за неї грошей немає уже й копієчки. Коли Аліна залишилася гола й боса, Максиму відразу стала не цікава і його миттю як вітром здуло. Ховається десь. Аліні ж більше нікуди було податися, крім як до матері, а правильніше буде сказати, до нас із чоловіком.

На шум та ридання свекрухи з вітальні випливла «пані» Аліна й почала обурюватися, що ми їй спати заважаємо.

Отут уже чоловік не витримав, виставив сестричку за двері, як колись вона – власну матір. Аліна навіть оговтатися не встигла. Як була, у піжамі та кімнатних капцях, так на вулиці й опинилася. Свекруха таки за нею навздогін побігла.

Що тепер буде далі? Навіть не знаю.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

19 + fifteen =

Повернулася з роботи додому, а свекруха стоїть на порозі й чекає. «Тихіше, – шикнула на мене. – У вітальню не йди. Там Аліна спить». Я хвилин десять не могла зрозуміти, яка Аліна, доки не второпала, що мова йде про молодшу сестру мого чоловіка. Не захотіла підіймати скандал, розвернулася й пішла чекати чоловіка на вулиці. А от він не був таким добросердечним. «Щоб через десять хвилин ноги цієї людини тут не було. Якщо щось не подобається, то ти, мамо, підеш слідком за нею!»