Праска ледь не зіпсувала наш відпочинок

Одного разу трапилась в нашій сім’ї така пригода. Ми з дружиною вирішили відправитись на море в Одесу.

Купили квитки на автобус і поїхали. Проїхавши невелику відстань, дружина раптом підхопилась, згадавши, що забула вимкнути з розетки праску! Уявляєте, прасувала нам речі в дорогу і забула витягнути шнур! Та було б все не так страшно, якби відставила у бік й не вимкнула, але ж ні, залишила праску прямо на дошці!

— Ігор! – закричала вона на весь салон. — Я праску забула!

— Що? – я ледь не посивів в цю хвилину.

— Як?.. – дивились на нас здивовано пасажири автобуса (усі 52 місця були зайняті).

— Що таке? Чому піднявся галас? – відгукнулись пасажири задніх сидінь, які всього не розчули.

— Вона праску забула. – відповіла без осуду якась школярка.

— Оце так! Як же ж можна утнути таку безглузду річ? – дивувалась якась незаміжня панянка. — Я от ніколи нічого не забуваю!

— Він у тебе, що, сам все робить? – несміло бовкнув якийсь незрозумілий мужчина.

Моя дружина, не могла знайти собі місця, вона була готова вискочити на ходу з автобуса. Подумки вона вже чимдуж бігла додому, вривалась у квартиру і виключала злощасну праску.

— Ти впевнена, що забула? – спитав я. — Спробуй згадати.

— Як тепер бути, Ігор? – стривожено дивилась та на мене. — Ми ще о 10 ранку поїхали!.. Один, два…п’ять. — подумки рахувала дружина. – 8 годин уже минуло!.. Вісім годин! О, ні!..

— За 8 годин, вже точно все попрасувалось! – заспокоювала якась хмільна бабця.

— Так, і все, що є в домі. — поспівчував ще хтось.

Треба негайно щось робити, Ігорю! — кричала мені дружина. — Треба повернутися!.. Ти їдь, а я бігом додому, все вирішу і потім до тебе приїду! Зупиніть автобус! — продовжувала вона панічно кричати. — Хто не будь! Скажіть водію, хай зупинить автобус! Я вийду!..

— Треба натиснути аварійну кнопку! — подумав я і натиснув.

Автобус почав екстрено гальмувати. Пасажирські речі розлітались по салону автобуса… А один чоловік взагалі ледь не гепнувся. Якби його не зловили друзі, він би точно розбив носа.

— Хто нажав кнопку?! Признавайтесь!.. — гучно промовив водій.

— Якась безголова жінка забула праску вимкнути! — відповіли розлючені пасажири. — От і натискає все, що бачить!..

— З кожним може трапитись, — заступались за дружину небайдужі. — Ви не лайтесь на неї, вона відповідальна!..

— Цій відповідальній потрібно нагадування на лоб приклеїти, щоб наступного разу не забувала!

— Досить уже вам… Не знущайтесь з людини. Ми всі не святі! — відгукнулась більшість пасажирів.

Загалом, дружина відправилась додому. А я поїхав далі, тим же рейсом, щоб білет не пропадав.

Трохи згодом, коли я вже був на морі, до мене почала залицятись та сама незаміжня дама, яка нічого не забуває. Та я одразу відповів їй:

— Знаєте леді, хоч зараз я знаходжусь тут сам, та це не означає, що я буду кидатись на першу ліпшу жінку! Тим паче моя дружина вже телефонувала і повідомила, що взяла новий білет і незабаром буде тут.

— Хм, вона вже встигла так швидко привести до ладу квартиру? — насміхаючись промовила панянка.

— Вам це справді цікаво? — таким же тоном відповів їй я.

— Ну звісно. Думаю, що всім хто був в автобусі цікаво було б дізнатись. — вже більш серйозно сказала жіночка.

— Праску вона забула вимкнути ненароком. — Вже спокійним голосом розповідав я. — У поспіху забула про це, як і забула покласти її в багаж, щоб з собою взяти. Та зараз можете бути спокійні, вона точно виправиться! Вона у мене не така вже й забудькувата! І знаєте, що… Я її насправді дуже сильно кохаю!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

18 + thirteen =

Праска ледь не зіпсувала наш відпочинок