Проміняла дітей на золото

Олексій щотижня їздить до матері у село. Скільки не просив її, вона так і не погодилася переїхати до нього у місто. Як можна покинути дім, у якому вони з батьком прожили усе життя, дітей виростили?

Рідне село знаходилося недалеко від районного центру, де жив зараз Олексій. Автобус туди їздив лише вранці та ввечері, тому чоловік не цурався і часто брав у дорозі попутників. От і сьогодні його супутницею була немолода вже приємна жінка Антоніна. Як воно в дорозі буває, розговорилися. Антоніна провідувала у місті доньку й поверталася з гостей зажурена. У зятя після перенесеного коронавірусу почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Погіршення пам’яті, тремтіння в руках, болі в серці. Лікарі розводили руками, мовляв, реабілітаційний період може тривати довго.

– Не знаю, як дітям допомогти, – бідкалася Антоніна. – Може зятя до якоїсь знахарки звозити? Чула у вас там у місті є одна така. Кажуть, дуже допомагає. Її люди між собою Монашкою звуть. Не чули?

– Здається, знаю, про кого Ви говорите, – після недовгих роздумів відповів Олексій.

На сусідній вулиці від чоловіка дуже довго продавався будинок. Багато покупців приїжджали на нього подивитися, але ціна відлякувала. Нарешті дім хтось придбав і навколо нього відразу виріс височезний паркан. Олексія не особливо цікавило чуже життя, але тут привернули увагу машини, які щоранку десятками подовгу щось очікували під тим парканом. Як виявилося, поряд оселилася чи то народна лікарка, чи екстрасенс. Сусіди подейкували, що нову мешканку люди вигнали з рідного села за її чаклунські справи.

Ворожка не гребувала нічим: лікувала абсолютно від усіх хвороб, привертала удачу, допомагала з бізнесом й хтозна ще що там робила за немаленькі гроші. Невідомо, звідки люди про ворожку дізнавалися, але більшість приїжджали здалеку, за сотні кілометрів. За один сеанс та допомогти не бралася. Треба було декілька разів, а то й не один тиждень приходити.

Подекуди сусідка Олексія, самотня пенсіонерка, пускали до себе приїжджих на декілька днів переночувати. Жінка була дуже товариська, то ж з більшістю своїх квартирантів підтримувала потім дружні відносили, а тому знала достеменно, що жодному з них ворожка так і не допомогла.

– Воно то не моя справа, але я скажу, – рішуче промовив Олексій. – Не варто Вам до неї та їй подібних звертатися. Нікого з моїх сусідів та знайомих до цієї Монашки навіть безплатно не заманиш. Шарлатанка вона. Ось розкажу я Вам про досвід власної родини спілкування із ворожками та чаклунами, який ледь до біди не довів.

Ще коли Олексій був малим, а його старший брат Андрій щойно привів у дім батьків молоду дружину Оксану, трапилася у них халепа. Їхня мати десь заховала золото (бабусин перстень, сережки, ланцюжок, щось там іще), а де саме, згадати не могла. Воно то й невеликий скарб, але, все ж таки, сімейні реліквії. Шкода. Хтось матері підказав, що ворожка у сусідньому селі допомагає шукати загублені речі. Повернулася мати від тієї бабці із детально намальованою схемою, де шукати втрачене. По тій схемі перевернули догори весь сарай, та так нічого і не знайшли. На цьому мати не зупинилася та поїхала до наступної знахарки допомоги шукати. Та навчила її якимсь магічним діям. Тепер уже будинок з ніг на голову поставили. Знайшли за сервантом п’ятдесят рублів захованих, про які мати забулася. Хоч якась користь від усього була. Батько страшенно дратувався, сердився на матір, але та знову поїхала. Впевнена була, що дід, якого їй кума порадила, точно допоможе. І дід той, щоб йому, промив матері мозок добряче. Сказав їй, що то невістка золото вкрала. Мати повірила сторонній людині, а не власним дітям. Накинулася на Оксану наче фурія. Сину докоряла, що незрозуміло кого в дім привів. Страшенний крик не втихав декілька днів. Брат горою стояв за дружину, а мати все не поступалася. Тоді Андрій з Оксаною, не довго думаючи, зібрали речі та винайняли квартиру у місті.

– Ох і дурна ж ти. Проміняла дітей на золото, – у розпачі махнув на дружину рукою батько.

І тут десь через тиждень загублене золото знайшлося. Де його мати поклала, там воно тихесенько на полиці у глечику, у хустку акуратно загорнуте, й лежало. А батькові якраз той глечик знадобився.

Мати кинулася до дітей. На колінах в Оксани пробачення просила. Все поступово ніби й забулося, але невістка після того до свекрів у будинок ні ногою. Так глибоко у її серці образа затаїлася.

– Різними стежками приходять люди до ворожок та знахарів. Хтось хоче привернути удачу на свою сторону, хтось – знайти кохання, хтось – сусідові шкоду зробити. Декого ж приводить останнє сподівання – ось тут може нарешті допоможуть. І іноді це дійсно спрацьовує, бо Віра – це перший крок до перемоги. Але частіше буває так, що люди витрачають останнє, а Диво так і не стається, – завершив свою розповідь Олексій. – Зверніться краще до справжніх фахівців. Не будьте марновірними.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fourteen − 1 =

Проміняла дітей на золото