Провівши багато років на роботі за кордоном, я вирішила, що хочу пожити для себе. Мій чоловік був проти мого приїзду додому. Він знав, що я завжди переказую їм гроші і ні про що не хвилювався. Одного разу він вирішив, що я йому вже не потрібна. На жаль, життєві обставини змусили мене повернутися назад на роботу.

Коли я зрозуміла, що грошей у мого чоловіка не вистачає, я вирішила допомогти йому. У нас все село їздило за кордон. Там можна було заробити не погану суму. Важко було покидати дитину, але я хотіла забезпечити йому хороше майбутнє. Чоловік працював на державній роботі. Він залишався вдома.

З часом, для всіх я стала тільки джерелом для грошей. Мені було дуже прикро. Вдома я майже не бувала. Не бачила, як росла дитина. Кожного місяця я намагалася надсилати їм продукти, одяг, смачні напої. Найбільше мені було боляче, коли я не змогла прийти на випускний до сина.

Це була остання крапля. Тоді я вирішила більше не залишати сім’ю. Але проблема з грішми нікуди не зникала. Відразу після повернення я намагалася знайти якусь роботу вдома, бо тоді суттєво відчувалася нестача грошей. Чоловік ходив, ніби ображався на мене. Все його дратувало, на мої питання не відповідав. Я не розуміла такого ставлення до мене. Ще жодного разу за гроші йому не дорікнула, хоча він менше заробляв і вкладав.

Скільки б я не старалася, постійно щось було не так. Сину він не допомагав. Навіщо ж мені було з ним жити? Петро навчався на першому курсі. На все потрібні гроші, бо витрат стало ще більше. Одного разу я звернулася до чоловіка з проханням дати сину грошей. Володимир накричав на мене і сказав більше до нього не дзвонити.

Така ситуація мені зовсім не подобалася. Ще й син став студентом. Тепер він потребував більшої допомоги. Треба було передавати продукти, гроші. Володимир хвилювався тільки за себе. Складалося враження, що ці проблеми стосувалися лише мене. Я довго це терпіла. Але наважилася змінити обставини. Одного дня я вирішила розлучитися .

Після цього Петро більше не хотів нічого чути про батька.

– Мамо, я і досі не розумію, навіщо ти терпіла всі ці роки його? Для батька ми не існуємо. Він жодного разу до мене не прийшов.

– Знаєш сину, я вже давно пробачила йому все. Але я змушена повідомити, що я знову їду за кордон.

Але як я без тебе?

– В одному твій тато говорив правду – не треба було мені лишати там роботу.

Зараз я знову за кордоном. З Володимиром ми вже розлучені. Кожного місяця надсилаю сину гроші. Найбільше в світі я хочу, щоб син мав добру роботу і щоб він не їхав на чужину, жертвуючи сім’єю і власним щастям. Свої помилки я не дозволю йому повторити.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

seventeen − six =

Провівши багато років на роботі за кордоном, я вирішила, що хочу пожити для себе. Мій чоловік був проти мого приїзду додому. Він знав, що я завжди переказую їм гроші і ні про що не хвилювався. Одного разу він вирішив, що я йому вже не потрібна. На жаль, життєві обставини змусили мене повернутися назад на роботу.