Провівши день у магазинах, Ніна все ж обрала випускну сукню, та коштувала неймовірних коштів. Я намагався вмовити доньку придбати щось дешевше, та вона й чути нічого не хотіла. Та все ж я відмовив доньці в задоволені її забаганці. Ніна образилася і назавжди пішла з дому.

Свою доньку Ніну я виховував один іноді звісно моя мама мені допомагала. Але так я був батьком-одинаком. Це може здатися дивним, однак у нас у місці доволі багато чоловіків та жінок, які виховують дітей сам на сам.

Річ в тім, що я живу у місті, неподалік котрого знаходиться порт. Так моя дружина познайомилася з моряком та вирішала заробляти гроші у круїзах. Звісно, про зраду я спочатку нічого не знав. Люда сказала мені, що знайомі роботу гарну запропонували. Все ж я відмовляв дружину йти в рейс, на руках в нас була п’ятирічна Ніна. Та й взагалі я добре заробляв, хоч і у море не ходив. Та розум Людмили вже був затьмареним новим захопленням. Під приводом заробіток, вона покинула мене з донькою. Назавжди покинула.

Я збагнув, що дружина пішла від мене лише через місяць. Адже поступово наше спілкування скорочувалося. Люда телефонувала все рідше та неохоче слухала мої розповіді про нашу Ніночку.

Так я став батьком-одинаком. Я виховував Ніночку та викладався на всі сто відсотків. Уся моя увага була приділена доньці. Я боявся, що без материнської ласки Ніна буде страждати, тож з усіх сил старався завжди догодити доньці. Іншу жінку я так і не зустрів, не довіряв та й не хотів Ніночці психіку й надалі руйнувати.

Тож, увесь час я приділяв Ніні: готував їсти, робив хатню роботу, заробляв та купував одяг, вчив разом уроки. І ось, нарешті, настав той важливий етап у житті моєї Ніночки – закінчення школи та обрання свого шляху.

Донька вже обрала заклад, до якого буде вступати, поїде до столиці. Я й грошей відклав раптом що на навчання, хоча вона в мене відмінниця, вірю, що на бюджет вступить. Та все ж вирішив підстрахуватися.

За своїми думками про вищу освіту, я забув про ще одну головну для дівчини річ – випускний. Ніна просто мріяла про це свято, за рік почала обирати плаття. Спочатку хотіла шити, а потім все ж вирішала обрати у магазині аби одразу зрозуміти чи личить їй воно. Я у цьому не розбираюся, тож Ніна ходила з подругою шукати те плаття.

За місяць до свята Ніна ще не знайшла свій омріяний наряд. Я не квапив Ніну з вибором, знав що в решті решт знайде. Кожен вихідний дівчина витрачала на пошуки. Якось у такий день Ніні зателефонував незнайомий номер, на іншому кінці слухавки я почув знайомий голос. Це була Люда. Чомусь горе-матір, яка 15 років як не пам’ятала, що в неї є донька, раптом згадала.

Ніна спілкувалася з мамою телефоном щонайменш тричі на день, ділилася хвилюваннями перед випускним. Якось Люда сказала, що приїхала до нашого міста аби допомогти Ніні віднайти плаття її мрії. Я не став заперечувати, тим паче моя донька вже доросла.

У суботу Ніна зустрілася зі своєю мамою. Та пообіцяла влаштувати їй справжній шопінг. Вдома доньки не було досить довго, значить вибір був знову невеликий. Провівши день у магазинах, Ніна все ж обрала випускну сукню, та коштувала неймовірних коштів. Я намагався вмовити доньку придбати щось дешевше, та вона й чути нічого не хотіла. Та все ж я відмовив доньці в задоволені її забаганці. Ніна образилася і назавжди пішла з дому.

Я був взагалі шокований її реакцією. Виявилося, Людмила повела Ніну у неймовірно дорогий магазин. Там дівчина поміряла усі плаття і поміж усіх їй лише одне сподобалося. Люда запевнила – це краще плаття, яке вона коли-небудь бачила. Тоді Ніна зателефонувала мені та озвучила ціну свого наряду.

-Ніно, це дуже дорого, просто космічна ціна. Це пів року твого навчання у столиці!

-Та я вступлю на бюджет, нащо ти ті гроші збираєш? Не віриш у мене? Я хочу це плаття!, – вередувала донька.

-Ну якщо й на бюджет вступиш, то квартиру тобі знімемо на ці гроші краще.

-Як я втомилася! Я хочу бути гарною! А ти все рахуєш копійки свої, – Ніна говорила ніби голосом Люди.

Я тоді не жарт розлютився і накричав на доньку. Адже мені було образливо, що вона не цінує мої зусилля.

Після моєї відмови Ніна прийшла додому і зібрала речі, поки я був на роботі. Виявилося, вона пішла до своєї мами. Люда знімала квартиру на час перебування у нашому місті. Як я зрозумів, вона купила своїй доньці те плаття.

Невже мою Ніну так легко купити? Я й не думав, що вона пробачить матері усе за якусь сукню. А як же всі ці 15 років наших поїздок на море, у гори, як же купа емоцій, які я подарував доні? Я стільки віддав любові, а отримав плювок за це в душу.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eleven + 17 =

Провівши день у магазинах, Ніна все ж обрала випускну сукню, та коштувала неймовірних коштів. Я намагався вмовити доньку придбати щось дешевше, та вона й чути нічого не хотіла. Та все ж я відмовив доньці в задоволені її забаганці. Ніна образилася і назавжди пішла з дому.