Рівно о сьомій ранку ми, відкривши двері запасним ключем, який брат залишив мені про всяк випадок, зайшли в його квартиру. Навшпиньки зайшовши в коридор, ми голосно крикнули: «Сюрприз!» Але з кімнати вийшов не брат

У мене є молодший брат Артур. У нас різниця дванадцять років, але, не дивлячись на це, у нас доволі близькі та довірливі стосунки. Артур часто приходить до нас в гості, товаришує з моїм чоловіком. Наші діти просто обожнюють дядька.

Але в Артура немає сімї. Ми з батьками хвилюємось за нього, адже хлопцеві уже понад тридцять років. Дівчат у брата завжди було багато, але серйозні стосунки він так і не зміг побудувати. За всі роки в Артура була тільки одна дівчина, з якою він планував майбутнє. Але перед самим весіллям дівчина кинула мого брата. Для Артура це стало поворотним моментом і він після того випадку сказав, що ніколи не одружиться, адже не вірить у кохання.

Звичайно, я як дбайлива сестра намагалась влаштувати «випадкові» зустрічі брата з моїми молодшими подругами. Але жодна із красивих і розумних дівчат не припала хлопцеві до душі.

Якось Артур зателефонував мені й сказав, що зустрів нарешті дівчину своєї мрії, з якою хоче побудувати майбутнє. Я була настільки щаслива за брата, що запросила його з обраницею до нас. Але Артур запрошення не прийняв.

«Ще не час», – сказав він.

Пройшло пів року. Брат тільки розповідав, як йому добре в нових стосунках і яка прекрасна його дівчина. Але фото показати відмовився.

Нещодавно в Артура був день народження. На відміну від усіх попередніх років, брат відмовився святкувати його з нами. Сказав, що на цей день у нього інші плани.

Але подарунок був куплений, а діти були налаштовані привітати улюбленого дядька зі святом. Тому ми вирішили зробити Артуру сюрприз і приїхати до нього з самого ранку, ще перед роботою, аби привітати й подарувати подарунок.

Рівно о сьомій ранку ми, відкривши двері запасним ключем, який брат залишив мені про всяк випадок, зайшли в його квартиру. Навшпиньки зайшовши в коридор, ми голосно крикнули: «Сюрприз!»

Але з кімнати вийшов не брат, а жінка, на вигляд набагато старша за мене. На ній була братова футболка. Що вона тут робить в мить стало зрозуміло. Слідом вийшов розгублений Артур.

Далі відбулось доволі натягнуте привітання й не менш незручне знайомство.

Лариса, або Лариса Петрівна, виявилась новим «коханням» брата. Я дивилась, як жінка готує нам чай і не могла зрозуміти, що мій молодий і симпатичний брат знайшов у цій дорослій дамі.

На вигляд їй за сорок п’ять, доглянутою не назвеш, типова жіночка з черги в супермаркеті, як може влаштувати сварку через те, що працює тільки одна каса. Така жіночка могла б бути моєю сусідкою, яка ділиться рецептом консервації. Вона могла б бути завучем у школі, де навчається мій син, але ніяк не «дівчиною» мого брата.

В ході розмови я дізналась, що в Лариси є син від першого шлюбу, якому вже двадцять чотири! Вона працює кондуктором і живе в гуртожитку.

В кінці розмови Артур приголомшив нас «радісною» новиною, що вони з «Ларисочкою» планують весілля. Я не змогла їх привітати. Якось не хотілось. Я розумію, що це день народження брата і я могла б його підтримати, але це було б не щиро. І, на мою думку, неправильно.

Брат зі мною не спілкується. Ображений, що я «проти його щастя». А я не знаю, як сказати батькам, хто є «щастям» Артура.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × two =

Рівно о сьомій ранку ми, відкривши двері запасним ключем, який брат залишив мені про всяк випадок, зайшли в його квартиру. Навшпиньки зайшовши в коридор, ми голосно крикнули: «Сюрприз!» Але з кімнати вийшов не брат