Ситуація…особиста, сімейна, та, яка навіть мене зачепила до глибини душі.
В продаж поступає нова квартира з ремонтом, маленька, але співвідношення якості і ціни було хорошим. Дзвонить молоденька дівчина і назначає дату зустрічі.
Зустрічаємось ми на парковці, що збоку цього будинку. Вона іде і з захопленням розповідає мені свою історію: “Мій майбутній чоловік у відрядженні. А мені нарешті дали кредит і ми зможемо купити житло і не будемо більше по чужих квартирах їздити. От я і вирішила сюрприз йому зробити, відфільтрувати одразу все, що йому точно не сподобається“.
Заходимо в під’їзд, третій поверх і ми уже на місці. Відкриває двері молода симпатична дівчина і звичайно запрошує зайти. Це дійсно той випадок, коли картинка чітко відображає стан квартири. Все дуже гарно.
“Я перепрошую, мій хлопець спить ще…”- дівчина трішки привідкрила двері в спальню. Дивимось кухню, на спинці крісла висить красивий піджак і на столі телефон. Ловлю погляд покупця і розумію, що вона в шоці.
Вона швидко шукає щось в своєму телефоні, робить дзвінок і тут на цілу кухню роздається така знайома мелодія. Саме з того телефона, що стоїть на столі.
Дівчина в ступорі залишає квартиру і швидко зі мною попрощавшись тікає з будинку. Мені стало страшно.
Цілий день я думала про цю дівчинку і не могла викинути цю історію з голови. Вирішую написати їй:“Ви як?”.
Вона відповіла: “Продовжую жити дальше“.
Пройшло більше пів року. По моєму новому об’єкту – велика квартира-студія подзвонила та сама дівчина. Я її впізнала і була дуже рада чути.
Вже коли ми оглядали квартиру вона мені розповіла, що розійшлися тихо і мирно. Звільнилася з роботи, бо працювали вони разом і бачити його вона щодня не могла. Поїхала до подружки за кордон, заробила грошей і тепер шукає щось особливе для себе.
Вона посміхалась і я була впевнена, що в неї все добре.
Робота у мене така…багато людських доль вирішуються і проходять поряд зі мною…дуже часто переймаюсь за клієнтів, не лише через контракт, а й по-людськи….
З повагою, Міла.
