Сестра ж співає, а з тебе все одно ніякої користі. – Говорили мені батьки.

Ми з сестрою – близнючки. Щоправда, ставлення батьків було до нас різним. Валерію, мою сестру, вони завжди любили через те, що в неї хороші вокальні дані й вона з дитинства виступала на різних заходах та конкурсах, тим самим прославляючи нашу сім’ю. В мене теж є голос і хороший слух, але співати мені не подобалось. Тоді батьки віддали мене в музичну школу на флейту. Але й звідти я втекла після двох років навчання, адже не відчувала ніякої любові до музики. Мені подобалось малювати, але батьки вважали це несерйозним захопленням і жодним чином не підтримували мого захоплення.

Я самостійно записалась в художню школу й ходила туди після уроків. Але це ніяк не звільняло мене від домашніх обов’язків, адже я мусила прибрати й приготувати їсти для нас із сестрою, адже батьки постійного працювали.

– Чому ми з Валерією не можемо розподілити обов’язки порівну? – Неодноразово ображалась я.

– Ну, сестра ж співає, а з тебе все одно ніякої користі. – Говорили мені батьки.

Годі й казати скільки болю тоді мені приносили їхні слова. Навіть згодом, коли я перестала приховувати, що займаюсь малювання й досягла в цьому непоганих результатів (почала перемагати в конкурсах обласного рівня) батьки не звертали на це уваги.

«От Валерія на дні школи так гарно співала!» – Говорили вони.

Сестра продовжила користуватись своїми привілеями й абсолютно нічого не робила. У свої шістнадцять вона навіть гречку зварити не вміла, адже батьки її не залучали ні до якої роботи. Я ж вміла пекти торти й готувала краще за маму.

Разом з тим, я продовжувала малювати, хоч ніхто з моїх рідних в мене не вірив. Я самотужки вступила в художню академію, яку блискуче закінчила.

Пройшло чотирнадцять років. Зараз я живу в Німеччині. Я – відома художниця, заробляю непогано. В мене є сім’я. Також можу дозволити собі найняти помічницю по дому, але не роблю цього, адже готувати люблю сама.

А от Валерія досі не виїхала з нашого маленького містечка. Після школи вона, за рекомендацією батьків, хотіла вступати в музичне училище, але її туди не взяли. Отак вона й залишилась жити з батьками. Заміж не вийшла, бо якому чоловікові потрібна жінка, не привчена до роботи?

Хай там як, але я вдячна обставинам, що саме так мене сформували!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × three =

Сестра ж співає, а з тебе все одно ніякої користі. – Говорили мені батьки.