Ми з дружиною живемо окремо від батьків. Сталось так, ніхто у наше життя не втручається. Тільки останніми місяцями, коли в нас народилась друга дитина й дружині тяжко з нею справлятись, теща переїхала до нас. Тоді я зрозумів, що вона далеко не проста людина, яка не бажає нам щастя настільки сильно, як про це говорить.
Поки я на роботі, Валентина Григорівна розповідає дружині, що вона могла б вийти заміж за когось іншого, хто більше заробляв би й міг забезпечити няню. Коли я вперше почув це, мені стало жахливо неприємно, адже я завжди добре ставився до дружини та її матері. Так, я заробляю не мільйони, але на все необхідне вистачає, а няню в наш час мало хто може собі дозволити. Однак, тещі здається, що я по дому дружині нічого не допомагаю.
Так, я звичайно, не сиджу з дітьми щодня, адже працюю, але після роботи на дивані не відлежуюсь, намагаюсь допомогти скільки можу.
Щодня, приходячи додому, я бачу незадоволену тещу, яка поводиться так, ніби це я знаходжусь в неї в гостях, а не вона в нас. Ні, мені не шкода, але не розумію, звідки стільки незадоволення.
Я – непоганий чоловік та й зять не найгірший. Намагаюсь дітям бути хорошим батьком. Замість того, щоб підтримати нас в цей час, коли діти маленькі й нам нелегко, то Валентина Григорівна, навпаки, робить все для того, щоб нас розсварити. Я дуже втомлюсь на роботі, тому боюсь, що в якийсь момент тещі все-таки вдасться домогтись свого. От тільки куди її дочка піде з двома дітьми?
Квартира, в якій ми живемо належить моїм батькам, тому Валентині Григорівні доведеться взяти дочку до себе. Ні, я з дружиною розлучатись не збираюсь, але сьогодні сам чув, як теща говорила жінці, що навіть з двома дітьми її візьмуть вдруге заміж.
От тепер хвилююсь за дружину – чи вона, бува, не почне слухати тещу. Вже зовсім не знаю, що робити. Я в розпачі. Що порадите? Як вберегти сім’ю?
