Щоправда, навіть те, що ми живемо окремо не стало на заваді того, щоб мама втручалась в наше життя. Вона постійно приходила до Лариси (здебільшого, коли мене не було в дома) й критикувала все, що робить молода невістка

Мені вже понад тридцять, але мама досі вважає мене маленьким хлопчиком. Вона постійно опікується мною, хоч я давно цього не потребую. Я розумію, що це спричинено тим, що батька немає вже давно, старша сестра з дітьми й чоловіком живе за кордоном. З мамою залишився тільки я й всю свою любов та турботу вона спрямувала на мене.

Але нещодавно я одружився. Лариса, моя обраниця – максимально неконфліктна людина, чого не скажеш про мою маму, яка одразу після знайомства з майбутньою невісткою відчула ревнощі, адже тепер про мене буде кому піклуватись. Я відчув, що між двома жінками може зародитись дух конкуренції, тому аби запобігти цій ситуації, одразу після весілля винайняв окрему квартиру для нас з Ларисою.

Звичайно, маму обурило таке «марнотратство», адже в неї трикімнатна квартира, де місця вистачило б всім. Та я знав, що роблю.

Щоправда, навіть те, що ми живемо окремо не стало на заваді того, щоб мама втручалась в наше життя. Вона постійно приходила до Лариси (здебільшого, коли мене не було в дома) й критикувала все, що робить молода невістка. Я часто бачив, що Лариса заплакана, але вона не зізнавалась, поки одного разу мамина сусідка не розповіла, що мама постійно наговорює на мою дружину, мовляв, та погано готує, а прибирає ще гірше.

Мене це обурило, адже без перебільшення можу сказати, що Лариса – чудова господиня. А те, що мама про неї розповідає – ніщо інше, як банальні ревнощі. Того дня я вирішив поговорити з мамою відверто.

– Як ти не розумієш, – почав я, – що Лариса – моя дружина, яку я кохаю. Саме завдяки їй я зможу подарувати тобі онуків. Чи ти хочеш, щоб через твій язик вона мене залишила і я до кінця життя був нещасний. А ти? Ти хіба не хочеш бавити моїх дітей?

Дуже хочу, синку.

– Тоді перестань прискіпуватись до моєї дружини. Вона добре до тебе ставиться. Чому ти цього не цінуєш і робиш проблему на рівному місці?

– Більше не буду, сину. – На очах у матері виступили сльози.

На щастя, я зміг примирити дорогих мені жінок й зараз в моїй родині панує любов та порозуміння.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eighteen + two =

Щоправда, навіть те, що ми живемо окремо не стало на заваді того, щоб мама втручалась в наше життя. Вона постійно приходила до Лариси (здебільшого, коли мене не було в дома) й критикувала все, що робить молода невістка