Словом, їхавши додому, сестра тільки обняла нас на прощання і уже перед вильотом сказала, що в неї для мене подарунок, який вона забула подарувати з самого початку.

Моя двоюрідна сестра Лариса вже десять років живе в Іспанії. Спочатку поїхала на заробітки, аби заробити доньці на навчання, але згодом вирішила залишитись там на постійно. Минулого року свій будиночок в селі Лариса продала і за ті гроші купила доньці однокімнатну квартиру в місті.

А цього року сестра зателефонувала і сказала, що хоче приїхати в Україну на місяць. Попросилась пожити в мене, адже в доньки місця мало. В мене квартира не набагато більша, аніж в племінниці – двокімнатна, де окрім нас з чоловіком жив ще син-підліток. Ну, але що робити? Я, звичайно, погодилась.

Сестра приїхала з великими сумками, напханими імпортними продуктами. Ми думали, що й нам подарунок перепаде, але ні. Сестра з порогу повідомила, що всі сумки потрібно буде відвезти її доньці. А нам «пощастило» отримати пачку спагеті й шоколадку з горіхами.

Із сумок, які очікували на племінницю, виглядали консерви з тунцем, великі пляшки оливкової олії, різні солодощі та пачки з кавою! Ні, звичайно, я обійдусь без тих продуктів, слава Богу, не голодуємо, але просто образливо те, що сестра не подумала привезти щось нам, тим більше, що зупинитись вона вирішила в нас. Продукти ми купували за власні гроші, а сестра, коли йшла в магазин купувала щось тільки на себе.

Лариса прожила в нас трохи більше, аніж планувала. Весь цей час вона відчувала себе, як вдома. Спокійно приймала душ по годині двічі на день, навіть не поцікавившись тим, з яких грошей ми будемо оплачувати комунальні послуги. А своїй доньці сестра дала тисячу євро. І це при тому, що ні ночувала, ні не обідала в доньки жодного разу. А ми з чоловіком намагались гостю частувати делікатесами.

Словом, їхавши додому, сестра тільки обняла нас на прощання й уже перед вильотом сказала, що в неї для мене подарунок, який вона забула подарувати з самого початку. Я на радощах сподівалась, що можливо зараз компенсую всі свої витрати. Але сестра витягла – магнітик!

Сказати, що я була шокована – нічого не сказати. В той момент, коли моє обурення досягло небувалих розмірів, я запитала в сестри чи вважає вона цей «подарунок» достатньою компенсацією за нашу гостинність, на що сестра сказала, що магнітик з Барселони й дуже дорогий. Я подякувала й відмовилась, адже мені таких подачок не треба

Чесно, кажучи мене обурило таке ставлення родичів. За місяць після від’їду сестра зателефонувала й запитала чи не передати мені пляшку оливкової олії, коли надсилатиме доньці передачу. Я відмовилась, адже відчувала, що через цю пляшку я змушена буду приймати її ще наступного року. Звичайно, я розумію, що ми родичі й таке інше, але це не означає, що я повинна жертвувати власними інтересами через людину, яку цікавлять тільки свої проблеми. З того часу ми з сестрою не спілкуємось. Вона ображається, мовляв, я погана сестра. А я й не хочу доводити їй зворотне.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

4 − one =

Словом, їхавши додому, сестра тільки обняла нас на прощання і уже перед вильотом сказала, що в неї для мене подарунок, який вона забула подарувати з самого початку.