Сусідка мене вже дістала. Постійно просить підвезти її сім’ю. На солярку грошей не дає.

Ми переїхали в новий будинок і у нас з’явилися нові сусіди. Саша мав старенького запорожця, але з грошима стало дуже важко і він був змушений її продати.

Після того, як продав автомобіль запитав мене чи зможу я їх не часто підвозити до роботи та їх синочка у садок. Мені було не важко і я погодилась.

Згодом Саша поїхав до Польщі, а Оля все ж їхала зі мною. Її я можу зрозуміти, я коли віддала своє авто в ремонт і це затягнулось на тиждень, не могла дочекатись коли нарешті знову сяду за руль.

В маршрутках в нас їздити це взагалі жах. Стоїш на одній нозі, людей наскільки багато, що деколи можуть і не зупинитися.

Так от, звичайний день, я як завжди встала в 7 ранку, нагодувала донечок, виходимо з будинку, а сусіди тут як тут уже на дорозі чекають.

Але ж прикол в тому, що їх троє…Оля і два уже дорослих сини.

А у мене ззаді лише три місця: два з яких зайняті моїми дітьми.

Так от, вони доки всі помістяться, рюкзаки розкладуть: бо вони не знають чи тримають їх на колінах чи у багажник ставлять.

Спершу я раділа. Мені веселіше і допомагаю сусідці, добру справу роблю, а тепер шкодую, що першого разу погодилась.

Сама винна. Тепер сказати вже нічого не можу. Я з дитинства такою була. Всі вважали мене “тряпкою”, людиною, яка не вміє сказати “НІ!”. Ніколи не хотіла щоб люди думали, що я зла чи не порядна.

Раніше мені повного баку вистачало на місяць, а тепер на 2 тижні максимум, так як сусідку потрібно довезти прямо до роботи і забрати її також по її дзвінку. Діти навчаються в різних школах, а їх також підвезти потрібно під двері.

Одного разу я вирішила зробити вигляд, що не побачила смс-ку, яку Оля надіслала мені у Вайбер, так вона сказала мені, що я дуже ненадійна і що “З такою в розвідку не підеш”.

За солярку вона гроші не дала ні разу, та що там і дякую не було. Ягоди деколи приносить, але і це було кілька раз по маленькому відерку.

Не послати ж мені їх.

Часто перед сном уявляю як кажу їм:
-“Йдіть на маршрутку, набридли. З тебе 1000 гривень за те що щоранку возила тебе, або віддаш мені 10 несучок”.

А зранку я знову з великим терпінням відкриваю їм двері в свою машину і посміхаючись кажу “Доброго ранку”.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 + four =

Сусідка мене вже дістала. Постійно просить підвезти її сім’ю. На солярку грошей не дає.