Свекруха, яка не звикла до того, що тепер треба за себе відповідати самій, після розлучення постійно намагалась втримати біля себе вже дорослого сина

Я вважаю, що свекруха сама винна в тому, на старості залишилась сама. Ні, ми були б не проти того, щоб вона жила з нами, якби знали її не так добре.

Лариса Іванівна, мама чоловіка прожила непогане життя. Наскільки мені відомо з розповідей Артема, його мама була єдиною дитиною доволі забезпечених батьків. Дідусь чоловіка в радянські часи займав доволі вагоме становище у суспільстві. Мати свекрухи була директором школи. Заробляли вони непогано для того часу, тому єдиній дочці ні у чому не відмовляли. Отак Лариса Іванівна й виросла з розумінням того, що вона єдина й неповторна.

З батьком чоловіка Юрієм Олександровичем вона познайомилась ще в студентські роки.

«Я помітив її серед дівчат, – розповідає свекор, – вона виділялась короткою спідницею та довгим розпущеним волоссям. Лариса зміряла мене своїм поглядом, а потім відвернулась. Напевно, хотіла, щоб я за нею побігав. Я, дурень, так і зробив».

Свекри почали жити разом ще до весілля. В ті часи таке не віталось, але красуні Ларисі було все одно, що про її поведінку думає суспільство. Вона завжди відповідала на докори зухвалим поглядом.

Одружились чоловікові батьки тільки після того, як свекруха дізналась, що чекає дитину. Її категорично не влаштовував такий стан речей, адже вона не планувала так швидко виходити заміж, але діватись було нікуди.

«Скільки себе пам’ятаю, – розповідає Артем, – мама ніколи готувала й не прибирала. В неї завжди знаходились якісь важливіші справи. В кращі часи вона робила якісь недолугі спроби зварити чи спекти що-небудь, але зазвичай ці «шедеври» виявлялись повністю не придатними для їжі. Тому якби не тато, то я, напевно, пропав би з голоду.»

Лариса Іванівна вважала, що вона настільки унікальна та неповторна, що чоловік до кінця життя все за неї робитиме. Їй навіть не спадало на думку, що після роботи Юрій Олександрович хоче відпочити, а не варити суп та мити підлогу.

«Якось я попросив їй зварити вареників, – каже свекор, – а вона не захотіла. Я не витримав і кажу: якщо не хочеш бути мені дружиною, я піду, а вона й говорить, мовляв, куди ти від мене дінешся? От я тоді й вирішив, що такої дружини мені не треба. Краще буду сам. Та, на щастя, після розлучення я зустрів жінку, яка змогла стати мені й коханою, й господинею, й другом. У ній не стільки зверхності, як у моєї першої дружини.»

Свекруха, яка не звикла до того, що тепер треба за себе відповідати самій, після розлучення постійно намагалась втримати біля себе вже дорослого сина. Але Артем, проти волі матері, одружився зі мною.

Ларисі Іванівні це не сподобалось, адже вона хотіла, щоб син завжди був біля неї. А зараз вона хоче переїхати до нас, щоб зруйнувати наш шлюб й повернути сина в повне своє розпорядження. Та, сподіваюсь, їй цього не вдасться.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

three − one =

Свекруха, яка не звикла до того, що тепер треба за себе відповідати самій, після розлучення постійно намагалась втримати біля себе вже дорослого сина