Свої-чужі діти

Це сталося минулого року восени, Я закохався і дівчину Ольгу, ми гуляли, насолоджувались нашим часом у кафе. Я був без розуму від Ольги. Очевидно я подобався їй теж. Ми саме вступити в інститут. Які там пари, яке навчання, як в нас у голові було одне кохання. Ольга дізналась зимою, що вагітна і сповістила мене про це. Я вирішив одружуватись.

Але батьки Ольги були проти. Ольга виросла в дуже забезпеченій сім’ї. Вони не сприймали мене і хотіли для Ольги зовсім іншого майбутнього, та іншого чоловіка. Але, що було робити Оля вирішила народжувати. Батьки домовились, щоб нас швидко розписали. Весілля не було пишним просто плаття та квіти для Олі декілька гостей та наші батьки. Я вечорами працював вантажником, щоб покрити частину витрат. Жили ми в домі Ольги з її батьками, часто я чув дорікання у свою сторону що не такий не заробляю, ще вчусь, нормальної роботи немає, але старався не зважати на це.

Ольга продовжила навчання до літа, щоб закінчити 2 курс університету і після народження дитини взяла академічну відпустку. Виносила здорову дитинку, все в нас наче було добре. Народила хлопчика, ми так і продовжували жити у батьків, дещо тягнули своїми силами дещо допомагали батьки. Через рік коли Василь підріс Ольга почала виходити з дому, їй набридало це життя в дома, підгузки та суміші для годування. Я зрозумів вона хотіла свободи та чогось іншого. Вечорами Ольга дедалі частіше почала затримуватись з подругами, то в кафе, то зайшла у гості й так раз за разом. Ми з Васильком перестали бути для неї цікавими, додому вона вже не спішила.

Я хотів все налагодити, але розумів що просто не встигаю, бо вчусь і працюю для того, щоб забезпечити Василька усім необхідним. Ольга навіть іноді перестала приходити на ніч додому. Скоро ми дізнались що чекаємо ще на одну дитину. Я вже і не знав моя це дитина чи ні, але записав його на своє прізвище. Хоча стосунки наші вже були на межі розриву, ми прожили ще в шлюбі буквально рік. І як народився Максим це другий наш синочок, ми розлучились коли йому було 2 місяці. Більше я не міг терпіти витребеньок Ольги, а вона не могла терпіти мене. я це бачив та розумів.

Як ми розлучились з Ольгою її батьки були дуже раді, я відчував себе козлом відпущення. Повернувся жити до своїх батьків. У мене була затяжна депресія, з університету ледь не поперли, а з роботи звільнили. Я не просихав, скажу відверто. Іноді доходило до такого що запивав і спав сидячи на кухні, тому що не міг встати та дійти на до спальні на другому поверсі будинку. Все ж моменти прозріння находили час від часу і я переставав пити, купував квіти для Олі і їхав навідати дітей. Але з кожним таким разом я розумів що це чужі люди, і від дітей я настільки відвик, що розумів те що не знаю що з ними робити, і боявся навіть лишатись на самоті. Ольга не звертала на мене уваги, я бачив, що їй було тільки шкода мене, але ніяких достойних почуттів я в неї не викликав.

Через деякий час я зовсім перестав їм телефонувати та навідувати дітей, я боявся. Свій страх я вирішив запхати дуже далеко й удати, що забуду це все. Ще через пів року через знайомих мені запропонували роботу за кордоном по контракту на пів року, я погодився. Втрачати мені було нічого, серйозної роботи тут на місці я не знайшов тому вирішив їхати на заробітки. Так я працював дуже завзято, вивчав мову дуже швидко, комунікував з людьми, здавалось що життя налагодилось, і все пішло на краще. Але іноді по вечорах я згадував Ольгу і дітей та розумів що все могло бути не так. Але до пляшки більше не підходив, зрозумів що в дома я опускався нижче дна і далі вже було просто нікуди. Я повністю поринув в роботу.

Там працюючи у фірмі декілька років я зрозумів як влаштований бізнес, і почав відкладати гроші для капіталу своєї справи. Вирішив зайнятись виробітком сонячної електроенергії, тобто продажем та установкою зараз таких популярних сонячних батарей. Я почав їздити назад та встановлювати їх тут у себе, привозив із-за кордону, найняв молодих хлопців для монтажу і встановлення, а сам контролював процес та займався закупівлею і перевезенням.

Справи поступово почали налагоджуватись, вже за рік часу я працював повністю на себе. І мені це подобалось. Здавалось що я ще декілька років назад і той що зараз це дві абсолютно різні людини. Я почував себе впевнено, не те що тоді з молодою дружиною та однорічною дитиною на руках. Все було добре крім одного, крім мого особистого життя. Батьки не раз запитували чи є в мене стосунки, чи я знайомлюсь із кимось. Глибоко в середині я розумів що кохаю ще Ольгу, але що минуло надто багато часу і ми змінились за цей час, я знав що Ольга вийшла в друге заміж, а більшого мені й не треба було знати.

Але тут одного разу коли я був поміж відрядженнями у себе в місті ми зустрілись з Ольгою в супермаркеті, ми впізнали одне одного, вона була з коляскою і з двома нашими хлопцями Васею і Максимом. Я був радий їх бачити все пробігло перед очима як ті 4 роки назад, все знову пронеслось в мене перед очима. Ольга її батьки які були невдоволені та мої маленькі діти. Я запитав як вона, чи вона щаслива, Ольга показала мені третього сина якого назвала Олег. Сказала що вийшла заміж і що в них щасливе життя. Я запитав чи треба допомога з хлопцями, на що Ольга зніяковіла трохи та сказала що не потрібно. На цьому ми розпрощались.

Прийшовши додому я не міг ніяк забути нашу зустріч, і вирішив що це ж мої діти та хоч ми не разом я хочу, щоб в них все було добре. Тому я вирішив відкрити для них депозитний рахунок в банку куди кожного місяця вносив суму від свого доходу, який мав би бути відкритий по закінченню кожного із дітей школи при вступі в університет, для того, щоб діти могли отримати хорошу освіту і їм не доводилось у свій час працювати як мені. Ще через 2 роки я познайомився у відрядженні з Ангеліною. У мене почався новий роман, і я нарешті розпочав нову главу свого життя.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

three + 14 =

Свої-чужі діти