Син почав втрачати слух

Молода дівчина стояла біля аптеки та витирала сльози. Вона була в розпачі, сльози котились по її щокам і ніяк не зупинялись. Ще й пішов дощ, холодний осінній, пронизливий до кісток. Валерія плакала тому, що в руках був черговий список із медикаментами для її дитини, а вона не могла собі дозволити купити більше нічого крім одного із препаратів. Вона плакала від жалю і розпачу, що її син можливо не одужає через те, що в неї не було необхідних грошей на лікування.

 

Вона народилась у невеликому місті та закінчила школу, а далі переїхала та вступила в університет у столиці. На вихідні приїжджала до батьків у рідне місто. А пізніше почала підпрацьовувати та паралельно поєднувала з навчанням. Познайомилась на роботі з хлопцем, все закрутилось між ними, романтика почуття, і невдовзі зрозуміла, що вагітна. Добре, що до закінчення університету залишалось вже пів року, закінчувала Валерія вже на пристойному терміні вагітності.

 

На жаль доля склалась так, що парубок сказав що участі приймати не хоче, і що одружуватись не буде, дасть грошей на аборт, або на перший час, але на допомогу дівчина може не розраховувати. Валерія збирала кошти поки ще навчалась і працювала, бо знала, що підтримки їй чекати нема від кого. І перший час поки вона народить потрібно буде за щось жити. Вона вирішила народити дитину для себе, і нічого, що незаміжня.

 

Так і сталось, народила Валерія хлопчика. Здоровий, міцний хлопчик вагою в три кілограми та ростом в п’ятдесят два сантиметри. Тому, що працювати Валерія в той час не могла вони переїхали жити до батьків із малям. І хлопчик зростав, все було добре, аж тут в один момент в нього діагностують проблему зі слухом. Потрібна була дорога операція, або дитина буде ходити усе життя зі слуховим апаратом.

Батьки продали частину землі аби врятувати хлопчика, Валерія вийшла на роботу і почала теж збирати кошти на операцію для сина, але поміж тим ще було дороге медикаментозне лікування, на все грошей не вистачало. І тут після огляду Валерія вийшла з черговим списком медикаментів від лікарів, і вже була в розпачі, бо не знала звідки їй брати такі суми на лікування дитини. Аж тут грубий чоловічий голос запитав.

-Дівчино, що у вас трапилось?

-Валерія розгублено відповіла, в мене дитина хвора, мені немає за, що купити ліки. Ви не подумайте я не жебрачка, я працюю, просто ця операція і реабілітація така дорога, що я не справляюсь. Чоловік попросив поглянути на рецепт, що виписали лікарі, він взяв рецепт, зайшов у аптеку і вийшов із пакетом ліків.

 

-Він запитав як вас звати?

Валерія, сказала дівчина.

-А мене звати Олег. Я лікар і працюю лором. Ви можете якось привести свого хлопчика до мене на огляд.

-Валерія відповіла. Що справді ви можете нам допомогти? Я вам дякую ви й так багато для нас зробили.

-Я спробую зробити те що в моїх силах, відповів Олег. Запитав, що ще купити хлопчику із фруктів, що він любить? І передав візитку Валерії. Попросив передзвонити йому на вихідних, він скаже на коли вони можуть приїхати з сином на огляд.

 

Валерія радісна із ліками поїхала до сина. Забрала його до себе у місто та за декілька днів подзвонила до Олега. Вони домовились про зустріч. Олег працював заступником відділення і мав хороші зв’язки. Хлопчика оглянули кращі спеціалісти, зробили повторну операцію та відправили на реабілітацію. Олег домовився із колегами, що операція повторна і реабілітація була практично безплатною.

 

Валерія була щаслива, що знайшлись люди які помогли їй врятувати сина. І вона могла виховувати його та ростити у хороших умовах. Ще за пів року Валерія влаштувалась на хорошу, стабільно оплачувану роботу і повністю закрила всі попередні борги за лікування дитини.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

18 − 14 =

Син почав втрачати слух