Та якось батьки просто перегнули палицю. Мама зателефонувала й сказала, що запрошує мене до себе на ювілей…одну, без чоловіка. Коли я сказала, що хочу прийти з Юрієм, мама відверто розлютилась

Я розлучилась з Віктором три роки тому. Ні, він не зрадив, я також була йому вірною дружиною. Просто в якийсь момент ми зрозуміли, що чужі один одному й так більше тривати не може. Сіли, поговорили й тихо-мирно вирішили роз’їхатись, аби не отруювати один одному життя. Віктор допоміг мені з переїздом, адже я жила в нього, а я все акуратно прибрала й перепрала, аби він залишився в чистоті. Словом, в нас було таке розлучення, про яке можна тільки мріяти. Посуду не били, один одного брудом не поливали.

Але от мої батьки звістку про наш розрив сприйняли дуже боляче. Вони любили Віктора й ніколи нікого іншого не бачили в ролі свого зятя. Коли я намагалась пояснити їм, що також люблю Віктора, але як друга, а жити з ним не можу, вони говорили, що це нісенітниця.

«Не пив, не гуляв, руку на тебе не підійняв. Що тобі ще треба?» – говорила мені мама. Вона зовсім не хотіла зрозуміти, що для щастя потрібно щось більше, аніж просто відсутність проблем.

Коли я зустріла Юрія, тато з мамою були, м’яко кажучи, незадоволені. З першого дня знайомства вони намагались розповісти моєму обранцеві, що він знаходиться не на своєму місці.

«А от зять наш, Віктор, і заробляв більше й машину мав кращу», – міг «ненароком» бовкнути тато. І ніякі аргументи, що Віктор уже три роки, як не зять, не спрацьовували.

Мама могла демонстративно, коли ми знаходились у них в гостях, зателефонувати моєму колишньому чоловікові й попросити його приїхати щось полагодити. Коля я говорила, що є Юрій, який може це зробити, мама тільки відмахувалась. «Ніхто краще за мого Віктора не зробить», – говорила вона, даючи зрозуміти моєму чоловікові, що йому тут не раді.

Та якось батьки просто перегнули палицю. Мама зателефонувала й сказала, що запрошує мене до себе на ювілей…одну, без чоловіка. Коли я сказала, що хочу прийти з Юрієм, мама відверто розлютилась.

«Там буде Віктор, – сказала вона, – хіба ти не подумала, що йому буде боляче бачити тебе з новим чоловіком

Тоді я зрозуміла, що батьки ніколи не зможуть прийняти Юрія й завжди намагатимуться помирити мене з колишнім чоловіком.

«Значить і мене там не буде.» – Сказала я й поклала слухавку.

З того часу ми з батьками не спілкуємось. Вони ображаються, мовляв, я погана донька, але мені все одно. Там, де не раді моєму чоловікові, мене теж не буде.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

thirteen + 10 =

Та якось батьки просто перегнули палицю. Мама зателефонувала й сказала, що запрошує мене до себе на ювілей…одну, без чоловіка. Коли я сказала, що хочу прийти з Юрієм, мама відверто розлютилась