Тітка самотньо проживала у невеликому будинку, який потребував постійного догляду. Так склалося, що дітей в неї не було, тож я як племінник піклувався про неї. Нещодавно я переїхав до неї, бо мені незручно їздити з міста в село щотижня. Мій старший брат та мати подумали, що я допомагаю рідній тітці заради спадку.

Я завжди дуже любив свою тітку та жалкував, що вона мала важку долю. Вона втратила чоловіка в молодому віці й більше не змогла закохатися. Дітей у неї також не було. Тож ми з братом завжди були для неї відрадою. Тітка Валя любила проводити з нами час, здавалося, навіть більше, ніж наша мама.

Валентина мала невеликий будинок, але самій їй було важко його підтримувати. Окрім цього жінка мала господарство та город. Тому, разом з дружиною та дітьми, я допомагав як міг, приїздив до неї якомога частіше.

Оскільки моя мати переїхала до міста ще 30 років тому, допомагати своїй сестрі вона не мала змоги, та й вік вже не дозволяв. Мені ж було навіть в задоволення з’їздити до села, де я провів дитинство. Та й шкода тітку, все життя вона мужньо утримувала будинок та господарство, не прохаючи нікого допомагати. Але зараз тьоті Валі вже 75 і деякі речі робити вже важко. Так щовесни я білив хату, або ж саджав картоплю на невеличкому городику, рубав дрова, ремонтував будинок у разі потреби. Мій брат рідко приїздив. Лише в кінці літа та восени, коли потрібно було збирати врожай чи забивати худобу. Так він наче й допомагав, та водночас забирав продукти.

Якось тьотя Валя нездужала й потребувала допомоги. Тоді я вимушений був переїхати до тітки. Пару тижнів я провів у селі, а потім вона запропонувала жити з нею та допомагати. З тиждень я думав, як краще: приїздити кожні вихідні чи просто переїхати. В місті мене нічого не тримало: на пенсії, діти виросли та роз’їхалися. Тож я вирішив все ж таки спробувати пожити у селі.

Коли мій брат та мати дізналися, що я переїхав до тітки, то відразу подумали, що я хочу аби тьотя Валя переписала на мене будинок. Я здивувався, що вони такої думки про мене, адже завжди їздив до неї найчастіше всіх родичів. Ще з юності я пообіцяв, що не полишу мою рідну тьотю на самоті. А коли вона почала погано себе почувати – я просто не зміг порушити обіцянку.

Вже з рік ми живемо разом з тіткою. Тьотя Валя почуває себе набагато краще, ніби помолодшала. Нещодавно добудував ще одну кімнату для гостей, адже тепер я, мої діти та дружина все частіше зустрічаємося саме тут – у рідних Рибцях.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

thirteen − four =

Тітка самотньо проживала у невеликому будинку, який потребував постійного догляду. Так склалося, що дітей в неї не було, тож я як племінник піклувався про неї. Нещодавно я переїхав до неї, бо мені незручно їздити з міста в село щотижня. Мій старший брат та мати подумали, що я допомагаю рідній тітці заради спадку.