Тоді я запропонував дружині переїхати хоча б в орендоване житло, аби ніхто не міг втручатись в нашу сім’ю. Вікторія, здається, була не проти, але коли вона сказала батькові, що ми хочемо переїхати, той розгнівався

Вікторія була доволі приємною дівчиною. Ми одразу знайшли спільну мову, адже мали багато спільного. Одружились ми через пів року зустрічань. От тільки молода дружина настояла, щоб ми жили в її батьків.

У тестя з тещею двокімнатна квартира. Нас поселили у прохідній кімнаті, яка служила ще й вітальнею. Там стояв телевізор і, відповідно, приходячи з роботи я мав «щастя» бачити на розкладному дивані, на якому ми з Вікторією спали, Володимира Івановича, батька дружини, який в цей час дивився фільми. Теща також любила сидіти в нашій кімнаті допізна, адже там «краще освітлення, щоб вишивати».

Звісно, що мене дуже дратував такий стан речей, як і те, що батьки дружини посеред ночі ходили туди-сюди, гримаючи дверима в нашій кімнаті. А я зранку, збираючись на роботу, змушений був кип’ятити воду на плиті, аби не розбудити шумом електрочайника батьків, бо вони, бачте, спати хочуть. У квартирі тестя з тещею я відчував себе гостем, якому не раді: в душі мені забороняли митись довше десяти хвилин в цілях економії, хоч я й оплачував половину комунальних послуг; речі мої «кочували» по всій квартирі в час моєї відсутності, адже тесть жив по принципу «все твоє – тепер моє».

Якось я набрався сміливості поговорити з батьками дружини про те, що зі мною потрібно рахуватись. Але Володимир Іванович на мої слова відповів дуже агресивно. Тестеві не сподобалось те, що я маю свою думку. Він поговорив з дружиною, аби та «вплинула» на мене. Вікторія сказала, щоб я не сварився з її батьками, адже ми живемо в їхній квартирі.

Тоді я запропонував дружині переїхати хоча б в орендоване житло, аби ніхто не міг втручатись в нашу сім’ю. Вікторія, здається, була не проти, але коли вона сказала батькові, що ми хочемо переїхати, той розгнівався.

«Сам можеш їхати на всі чотири сторони, а дочку з дому я не відпущу!» – кричав мені тесть.

І ніякі аргументи, що його дочка – доросла жінка й моя дружина його не переконали. Словом, Вікторія нікуди переїжджати не захотіла. Але я твердо вирішив, що не залишусь тут, тому, склавши речі, переїхав в орендовану квартиру.

За тиждень Вікторія зателефонувала й сказала, що подає на розлучення. Аргументом було те, що чоловік, який не поважає її батьків, не може бути з нею. Як я не намагався зберегти стосунки, але нічого не вийшло. Ми розлучились, а батьки знайшли для Вікторії іншого чоловіка. Щоправда, через кілька місяців спільного життя з її батьками й він утік.

Зараз колишня дружина сама намагається налагодити зі мною спілкування. Просить знову почати жити разом. Вона готова навіть переїхати до мене, але мені вже це не потрібно.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − 8 =

Тоді я запропонував дружині переїхати хоча б в орендоване житло, аби ніхто не міг втручатись в нашу сім’ю. Вікторія, здається, була не проти, але коли вона сказала батькові, що ми хочемо переїхати, той розгнівався