Тоді я зрозуміла, що Ярослава – дівчина непроста й мого сина чекає «цікаве життя». І, на жаль, я мала рацію

Я не намагалась відмовити мого сина Олексія від шлюбу з Ярославою. Так, вона мені не сподобалась ще під час нашого першого знайомства. І я не причіплялась, навпаки, завжди говорила, що прийму будь-який вибір сина. Та і Ярославу, врешті-решт, я теж прийняла й синові не сказала ані слова. Просто мені не сподобалось, що під час нашої першої зустрічі (як і під час усіх інших) дівчина всім своїм виглядом показувала, що їй це не цікаво, постійно дивилась на годинник, сиділа в телефоні, ніяк не підтримуючи розмову й постійно питала в Олексія, коли вони вже підуть додому.

Так, мені було неприємно, але я стерпіла, адже бачила, що син Ярославу по-справжньому кохає. Ані слова я не сказала навіть тоді, коли син змушений був позичити гроші в нас, щоб завезти свою дружину у весільну подорож в Домінікану. Й це при тому, що на весілля ми молодятам подарували ключі від квартири в новобудові, де повністю зробили ремонт та купили хороші меблі.

«Я б хотіла двокімнатну, – сказала невістка, оцінюючи подарунок, – і такий кухонний гарнітур давно не в моді

Тоді я зрозуміла, що Ярослава – дівчина непроста й мого сина чекає «цікаве життя». І, на жаль, я мала рацію. У невістки виявились доволі серйозні запити – вона хотіла, щоб Олексій витрачав на її забаганки великі кошти. Син був змушений знайти ще одну роботу, поки його дружина сиділа вдома й витрачала гроші сина на задоволення свої потреб. Навіть тоді я нічого не говорила, адже розуміла, що це вибір Олексія і йому теж нелегко, а від моїх нотацій буде тільки гірше.

Моє терпіння закінчилось, коли одного разу посеред ночі Олексій приїхав до нас і я вперше побачила мого дорослого сина, який ридає, не соромлячись сліз. Як з’ясувалось, невістка зрадила синові й сама в цьому дізналась. Мене шокувало те, що Олексій готовий був навіть пробачити зраду, але дружина сказала, що йде від нього, адже зустріла іншого.

– Нехай іде, сину, – сказала я, обіймаючи Олексія, – тобі такої дружини не треба.

– Мамо, – син подивився мені у вічі, – вона хоче відсудити половину квартири, яку ви з батьком подарували нам на весілля.

Мене це розлютило. Так, я як юрист розуміла, що в неї нічого не вийде, адже закон на нашій стороні (невістка не знає, що документи на квартиру все ще на мені), але мене обурило нахабство цієї особи.

– Не хвилюйся, Олексію, – набравшись рішучості сказала я синові, – ми покажемо цій нахабі, де раки зимують, а ти ще будеш щасливим і обов’язково знайдеться та, яка тебе кохатиме просто тому, що ти в мене такий чудовий!

І я впевнена, що так і буде. А невістка від нас нічого не отримає!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

6 − six =

Тоді я зрозуміла, що Ярослава – дівчина непроста й мого сина чекає «цікаве життя». І, на жаль, я мала рацію